Анотація до роботи:

Забуранна О.В. Антропоцентризм фразеологічної семантики (на матеріалі фразеологічних одиниць української, перської, японської мов зі значенням відносного часу). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15. – загальне мовознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003.

У дисертації розглядається антропоцентризм у сфері функціонально неантропоцентричних фразеологічних одиниць. Установлено, що антропоцентризм є явищем мовної конституції універсального характеру, пов’язаним із суб’єктністю мови.

Для ФО на позначення часу характерним є антропоцентрично зумовлене зміщення денотативного співвіднесення порівняно із об’єктивним поняттям часу. Минуле реалізується як минуле неактуальне, давньоминуле, а майбутнє, як малоймовірне, ірреальне, безсумнівне. Здійснений аналіз засвідчив конститутивну роль антропоцентричних чинників у профілюванні “об’єктивних” фразеологічних понять як на рівні ідеографічної класифікації, так і у значенні окремих ФО.

Антропоцентризм – явище мовної онтології універсального характеру, що пов’язане із вужчим поняттям у сфері людського чинника – суб’єктністю мови. Суть антропоцентризму можна сформулювати як суб’єктність побудови відображальних вербальних категорій.

У функціонально неантропоцентричних ФО антропоцентризм виступає принципом концептуалізації, котрий полягає у впливі людини на профілювання фразеологічних понять.

Фразеологічне значення, навіть денотативно “об’єктивного” поняття, нерозривно позв’язане із прагматичними смислами суб’єкта.За формальної відсутності у системному значенні суб’єкт наявний на рівні досвідної ситуації як досвідчувач та у когнітивній структурі як концептуалізатор.

Аналіз ФО зі значенням відносного часу в українській, перській та японській мовах виявив спільний антропоцентричний принцип організації континууму фразеологічної семантики. Ідеографічна схема на вищих рівнях організації є однаковою (час щодо суб’єкта, щодо певного моменту та необмежена тривалість). Для ФО характерним є антропоцентрично зумовлене зміщення значення порівняно із об’єктивним поняттям часу. Так, минуле реалізується як минуле неактуальне (стан справ відмінний від актуального), давньоминуле (відмежування від світу мовця). У ФО на позначення майбутнього антропоцентричне профілювання спричиняє розподіл ФО на три ідеографічні підгрупи зі значенням майбутнього близького, майбутнього віддаленого (нездійсненого), та майбутнього, у здійсненні якого мовець упевнений. У всіх випадках можна спостерігати ускладненість фразеологічної семантики антропоцентричними смислами.

Окреслення минулого та майбутнього часу невід’ємне від окреслення теперішньої ситуації, у чому ми вбачаємо основну антропоцентричну ознаку фразеологічної концептуалізації відносного щодо людини часу.

Відносний час щодо моменту демонструє абсолютний антропоцентризм, оскільки основним у концептуалізації є смисл “дія здійснена / не здійснена у найсприятливіший момент”. При концептуалізації необмеженої тривалості основним є ствердження незмінності стану у світі досвідчувача та минулому чи (і) майбутньому.

Разом із антропоцентрично спільними ідеографічними підгрупами виявлено лакунізовані ідеографічні підгрупи. У фразеології української та перської мов чисельною є підгрупа ФО на позначення зміни привілейованого стану агенса на звичайний, що викликає задоволення концептуалізатора (мовця). А в японській фразеології окреслюється дія на межі, коли, на думку концептуалізатора, ще можна добитися бажаного результату (“на межі вчасного моменту та запізнілої дії”).

У спільних ідеографічних підгрупах переважно подібною є і когнітивна структура ФО, незважаючи на неспівпадіння перцептивних ситуацій. Наприклад, значення майбутнього віддаленого виникає при когнітивній структурі “досвідчувач не дочекається на настання події”. Однак при спільності основного смислу когнітивні структури фреймів також можуть відрізнятися. Наприклад, “нагода втрачена” в українській фразеологічній картині світу пов’язується із бездіяльністю агенса, у перській – із його помилкою, а у японській за активності агенса нагода втрачається майже при досягненні мети.

Сприйняття досвідчувача та осмислення концептуалізатором перцептивної ситуації актуальні у значенні ФО і великою мірою спричиняють валентнісну поведінку. Встановлено, що ступінь антропоцентричності кардинально впливає на функціонування ФО. Чим менш антропоцентрично побудоване значення ФО, тим ширшою є її сполучуваність. Здійснений аналіз на матеріалі ФО перської, української та японської мов засвідчив конститутивну роль антропоцентричних чинників у профілюванні “об’єктивних” фразеологічних понять як на рівні ідеографічної класифікації, так і у значенні окремих ФО.

Публікації автора:

1. Забуранна О.В. Концептуалізація минулого у фразеології української, перської та японської мов // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. – Львів, 2002. – Вип.10. – С. 42-47.

2. Забуранна О.В. Концептуалізація простору в українській та перській фразеологічній картині світу (спроба порівняльного аналізу) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – Львів, 2000. – Вип. 29. – С. 190-197.

3. Забуранна О.В. Майбутня подія у фразеологічному вираженні (українська, перська, японська мови: пошук спільних моделей) // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2002. – № 32.– С. 53- 56.

4. Забуранна О.В. Особливості концептуалізації простору та зіставне дослідження фразем зі смислом “дуже далеко” в українській та перській мовах // Проблеми зіставної семантики. Збірник статей за доповідями Міжнародної наукової конференції “Проблеми зіставної семантики”. – К.: КДЛУ, 1999.— С. 235-238.

5. Забуранна О.В. Антропоцентризм у сфері фразеологічного значення (на матеріалі перської та української мов) // Мовознавство. – 2003. – №1 (у друці).

6. Забуранна О.В. Інтерпретаційний аспект значення фраземи та методи його виявлення у зіставному дослідженні // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Зб. наук. праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті (Львів, 23-25 жовтня 1998 р.).— Львів: Світ, 1999. – Ч.2. – С. 399-404.

7. Забуранна О.В. Розмежування антропоцентризму у сфері дії людського фактора // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції / За ред. Ф.С.Бацевича і Р.С.Помірка. – Львів: Літопис, 1999. – С. 53-57.

8. Забуранна О.В. Антpопоцентpичні механізми констpуювання значень // Антропоцентричний підхід у дослідженні мови: Матеріали VII Міжнародних Карських читань, 13-14 травня 1998 р. – Ніжин-Гродно, НДПІ, 1998. – С. 76-78.

9. Забуранна О.В. Временная реальность в персидском и украинском языке // Когнитивная лингвистика конца XX века: Материалы междунар. науч. конф., 7-9 октября 1997г.: В 3 ч. – Минск, 1997. – Ч. 2. – С. 32-35.