Людина сучасного західного типу культури проектується в неорелігійних утвореннях у комбінаціях сакрального і секулярного типів пізнавальних стратегій, нових варіантах співвідношення 16 знання і віри, які, за своєю суттю, є різними шляхами осягнення істини. Таке нівелювання шляхів пізнання світу призводить не тільки до секуляризації сакрального, а й до сакралізації секулярного в культурі, зумовлюючи проникнення в світську культуру релігійних мотивів, що призводить до появи квазінаукових формоутворень. Неорелігійні угрупування не розраховані на розвинуту особистість, яка реалізує себе у вчинку, який є проявом особистісної віри. Ознаки особистості, як і її вчинкова діяльність, зникають в умовах сектантських відносин, коли людина підпадає під вплив авторитету харизматичного лідера. Вчинкова діяльність особистості перетворюється у форму сектантських відносин, тому залучення до неорелігійного угрупування може тлумачитися як втеча від свободи, скинутий „тягар свободи”( Ж.-П. Сартр), так само, як і відповідальності. Цей процес набуває негативних характеристик стосовно самотворення особи. Застосовуючи специфічні культові засоби змінених станів свідомості, Нові релігії сприяють перетворенню людини на „гвинтик”, „деталь” відносно надцінності, що її пропонує певне неорелігійне вчення. Людина починає сприймати рабське життя у секті як комфортне, відмовляючись від свободи вибору взагалі, а не тільки від свободи релігійного вибору. Така зміна ціннісних орієнтирів за своєю суттю є відмовою від цінностей своєї культури, оскільки умови сектантських відносин вимагають від людини дистанціювання від зовнішньої дійсності: фізичної, соціальної, культурної. Неорелігійні організації надають можливості для реалізації творчій особистості, яка здатна узяти на себе роль харизматичного лідера. Така особа реалізує свій творчий потенціал за допомогою нестандартного мислення, отримуючи можливість працювати над собою під впливом установки на зміну себе. Таке вдосконалення надає можливості людині західного типу засобами залучення до певної неорелігійної організації компенсувати енергію потягу до владарювання. Релігійний плюралізм культури постмодерну дозволяє людині здійснювати вільний релігійний вибір. Така можливість обумовлюється не тільки активними міграційними процесами, а й падінням авторитету традиційних церков і секуляризацією культури, які історично поєднувалися з національними традиціями. Релігійний плюралізм не тільки надає людині можливість визначитися у світоглядному просторі, а й створює такі символічні конструкції („ринок релігій”, „концерт релігій”, „релігійний кентавризм”), які наповнюються новими змістами. Такий фактор впливає на зміни національних ментальних характеристик, що потребує від особистості більш критичного ставлення до неорелігійних утворень. 17 Неорелігії надають якісно нового змісту традиційним есхатологічним і сотеріологічним мотивам, дозволяють нові, більш секулярні варіанти тлумачень, що сприяє десакралізації національних традиційних релігійних цінностей. Універсалістські ідеї неорелігій як містичні варіанти реальності можуть тлумачитися як універсальні засоби спасіння від екологічної кризи, або панацеї від різноманітних захворювань. Нові релігії є принципиво новим явищем в культурі України, їх поява визначається приходом інформаційного суспільства і суспільства ризику, пануванням культури постмодерну, які збільшують варіативність життєпроявів людини і перекладають відповідальність за вибір на неї. Нові релігії особливо актуалізують такі явища культури, які не мають під собою національного підґрунтя. Ідейний комплекс Нових релігій проектується на сучасну ситуацію інтернаціоналізації культурних традицій, посиленої уніфікації загальнокультурного простору, пропонуючи інтеріоризацію цих процесів. Розмаїття і поліваріативність культурних проявів викликають протилежні процеси – інтеграційні. Цементуючою базовою ідеєю у віровченнях більшості неорелігійних рухів є ідея „релігій багато – Бог один”, яка фіксує інтеграційні процеси в культурі і зумовлює неорелігійні впливи на життєвий світ людини. Форма цих впливів, що еклектично поєднує різні змісти, дозволяє їм не тільки виконувати балансуючу роль в культурі, але й, різоматично розповсюджуючись на поверхні будь – якої культури, практично впливати на зміни ментальних характеристик людини будь – якої культури. Нові релігії використовують особливості форми та змісту для пропаганди нових освітянських технологій, звертаючи особливу увагу на виховання молоді як активної, діючої частини населення. Задовольняючи потребу сучасної людини у спілкуванні, неорелігії створюють власні типи організацій, що базуються на нових типах відносин і відповідають установкам сучасної комунікативістики. В певному розумінні неорелігії є діагнозом сучасної соціокультурної ситуації як кризової. Але, з іншого боку, вони дозволяють гіпотетично представити сучасну культуру в контексті планетарно організованого людства, а в контексті мультикультуралізму вона постає безпрерервним комунікативним процесом. |