1. У результаті проведених досліджень на території осушувальних об’єктів встановлено зростання 264 видів вищих судинних рослин, із яких 158 видів або біля 60 % є синантропними. 2. На осушених територіях у видовому складі синантропної флори переважає апофітна фракція, а з адвентивних видів переважають археофіти. За ступенем натуралізації серед адвентивних видів помітно переважають епекофіти. Відмінності у видовому складі синантропної флори для досліджуваних об’єктів, насамперед, обумовлені відмінностями в їх адвентивних фракціях, тоді як видовий склад апофітних фракцій є досить подібним. 3. Найбільшою частотою трапляння на осушених територіях характеризується невелике число апофітних видів. Апофітна фракція синантропної флори також переважає за участю в формуванні фітоценотичного покриву. Помітне сумарне проекційне покриття синантропних видів досягається переважно не за рахунок окремих видів із помітною участю в складенні фітоценозів, а за рахунок багатьох видів із їх невеликим проекційним покриттям. 4. У систематичній структурі видового складу синантропної флори на осушених територіях Волинського Полісся та Західного Лісостепу переважають види таких родин, як Asteraceae, Brassicaceae, Lamiaceae, Poaceae, Caryoрhyllaceae, Polygonaceae, які є більш типовими для флор Давнього Середземномор’я. 5. В ареалогічній структурі синантропних видів переважають види декількох полірегіональних типів, зокрема, космополіти, гемікосмополіти, євразійські та європейсько-середземноморські, тобто види з широким ареалом. 6. Поширення синантропних видів на осушених і прилеглих до них територіях визначається, насамперед, ступенем порушення ґрунтового покриву, яке відбувається як при безпосередньому проведенні осушувальних робіт, так і при подальшому господарському освоєнні осушених ділянок. Освоєність прилеглої території значною мірою визначає характер поширення синантропних видів і можливі шляхи їх міграції. 7. На території осушувальних об’єктів можна виділити декілька більш-менш добре відрізнюваних флорокомплексів, видова основа яких значною мірою сформована за участю синантропних видів. При цьому участь адвентивних видів найпомітніше виражена для флорокомплексів – просапних культур і культур суцільного посіву. 8. У структурі гідроморф видового складу синантропної флори на осушувальних об’єктах переважають мезофіти та ксеромезофіти. За відношенням до таких едафічних факторів, як зволоженість, змінність зволоження ґрунту та його багатство азотом, тут переважають синантропні види з більш широкою амплітудою толерантності. 9. У зв’язку з науково-теоретичною та практичною важливістю вибору критеріїв оцінки інтенсивності антропічної трансформації регіональних флор доцільним є використання такого кількісного показника, як синантропність, який враховує присутність різних за походженням і часом занесення синантропних видів і їх фітоценотичну роль. Обчислення величини синантропності згідно запропонованої методики дозволяє виділити окремі рівні антропічної трансформації флори-ізоляту. На осушених територіях для досліджених об’єктів переважають ділянки третього та четвертого рівнів трансформації. 10.Значення синантропності флори-ізоляту для конкретної території визначається окремими чинниками та їх сукупною дією. Зростанню цього показника, а значить поглибленню антропічної трансформації флори на осушених і прилеглих до них територіях, сприяють такі фактори, як порушення ґрунтового покриву, мікрорельєфні підвищення, інтенсивне використання території, особливо під безсистемний випас, швидка мінералізація органогенних ґрунтів і збільшення вмісту в них рухомих форм азоту. 11. Розробку заходів оптимізації еколого-господарського використання осушених територій доцільно проводити диференційовано, з врахуванням рівня антропічної трансформації видового складу флори їх окремих ділянок. |