1. У дисертації на основі клінічних та гематологічних досліджень і пульсоксиметрії експериментально обгрунтовані методи й схеми загального знеболювання диких тварин і птахів в умовах зоопарку, що є новим розв’язанням наукової і практичної проблеми у ветеринарній анестезіології. 2. Застосування пульсоксиметрії при моніторингу загальної анестезії у диких тварин і птахів поряд з клінічними характеристиками (ректальна температура тіла, частота пульсу дихання тощо) дає об’єктивну оцінку дії наркотичної речовини на загальний стан організму. Використання ж пульсоксиметрії при моніторингу наркозу у папуг та денних хижих птахів є новим методом, апробованим та відпрацьованим нами. 3. Використання “хелабрунівської суміші” для загального знеболювання людиноподібних мавп, порівняно з комбінацією кетаміну і ксилазину в дозах 5 і 1 мг/кг маси тіла відповідно, дає достатньо швидку та рівну індукцію з якісною седацією й незначним проявом ознак збудження, стабільну та прогнозовану толерантність, відсутність побічних реакцій при вході і виході з наркозу (галюцинації, емоційні розлади, збудження), що забезпечує можливість виконання діагностичних процедур та хірургічних операцій. 4. Для загального знеболювання диких котячих та ведмедів більш практичним, безпечним й ефективним є застосування “хелабрунівської суміші”, яку можна вводити за допомогою “літаючого” шприца, оскільки загальний об’єм, необхідний для знерухомлення хижаків, невеликий, що вкрай важливо в екстремальних ситуаціях. Швидка індукція та стабільна толерантність, які досягаються ін’єкцією “хелабрунівської суміші”, дає можливість тривалий час підтримувати глибоку стадію наркозу без загрози критичних ускладнень. 5. Застосування іммобілону в дозах 1,2–2,0 мг еторфіну та 20–25 мг кси- лазину на 100 кг маси тіла коням Пржевальського, 1,2–2,0 мг еторфіну та 25– 30 мг ксилазину на 100 кг маси зебрам, 1,0–3,0 мг еторфіну та 20–50 мг ксилазину на 100 кг маси тіла куланам сприяє досягненню міорелаксації, достатньої глибини і тривалості знеболювання при короткому терміні індукції та відсутності збудження тварин, що дозволяє проводити хірургічні маніпуляції різної складності й тривалості. Крім того, об’єм суміші анестетиків дає можливість застосування їх на відстані. Після нейтралізації дії еторфіну вплив ксилазину продовжується, що забезпечує загальний седативний стан тварин та сприяє полегшенню адаптації їх до транспортування. 6. Безпечним і надійним загальним знеболюванням індійського слона є метод поступового поглиблення наркозу: на початку загальну седацію та аналгезію слід проводити із застосуванням “хелабрунівської суміші”, а загальне знерухомлення та знеболювання – за допомогою іммобілону. Це створює умови для довготривалого лежання слона на одному боці (понад 3 год), що є досить важливим фактором у хірургії великих тварин. 7. При виконанні загального знеболювання у денних хижих птахів і папуг необхідна швидка та безпечна фізична фіксація перед застосуванням наркотичних препаратів, оскільки при виникненні стресу дія анестетиків може проявлятися неадекватно, призводячи до загибелі птахів. Використання “хелабрунівської суміші” для загальної анестезії сприяло швидкій індукції, стабільній толерантності та відновленню без галюцинаторного синдрому. Важливим є продовження дії глибокої стадії наркозу шляхом введення 1/3 первинної дози наркотичних препаратів. 8. Використання йохімбіну, як антидоту ксилазину, у дозі 0,3–0,5 мг/кг маси тіла по закінченні виконання процедур чи при виникненні ускладнень під час перебігу загальної анестезії сприяє швидкому виведенню тварин із наркотичного стану. 9. Застосування антидоту ревівону у дозі, яка удвічі перевищує кількість іммобілону, що вводиться для загального знеболювання конячих і слонів, внутрішньовенно і додатково 1 мл підшкірно спричиняє швидке відновлення організму тварин та попереджує можливі ускладнення. 10. Застосування анестезувальних препаратів у рекомендованих дозах і схемах на стадії глибокого наркозу не викликає суттєвих змін морфологічного та біохімічного складу крові диких тварин і денних хижих птахів. |