Анотація до роботи:

Москалюк К.Л. Аналіз рельєфу Подільських Товтр для оптимізації природокористування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.04 – геоморфологія і палеогеографія. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2009.

У дисертації на основі комплексного аналізу структурно-денудаційного рельєфу, утвореного внаслідок відпрепарування рифогенних споруд, розроблено рекомендації з оптимізації природокористування у межах Подільських Товтр. Проаналізовано розвиток уявлень про геологічну і геоморфологічну будову Товтр; за детальністю та тематикою виділено чотири періоди їх досліджень. Уточнено поширення викопних органогенних побудов на території Подільської структурно-денудаційної височини. Визначено морфологічні і морфогенетичні особливості головного пасма, основу якого складає відпрепарований денудацією пізньобаденський бар’єрний риф, та бічних товтр, сформованих біогермами раннього сармату. Встановлено основні типи структурно-денудаційного рельєфу Товтр. Проведено геоморфологічну регіоналізацію Товтр і виділено у їх межах три підрайони: Збаразький, Медоборський, Кам’янець-Подільський і десять мікрорайонів, які відрізняються рисами морфографії і морфометрії рельєфу головного пасма та бічних товтр. Визначено територіальну структуру та зміни природокористування у межах Товтр протягом ХІХ–ХХІ ст. Запропоновано заходи з оптимізації природокористування у межах виділених геоморфологічних підрайонів Подільських Товтр.

1. Унікальний структурно-денудаційний рельєф Подільських Товтр, сформований внаслідок відпрепарування рифових споруд міоценового віку, завжди привертав увагу дослідників. У історії вивчення геологічної та геоморфологічної будови Товтр за детальністю та тематикою досліджень виділено чотири періоди. У першому періоді (поч. XVI ст. – кін. XIX ст.) визначено загальні риси морфології рельєфу Товтр. Другий період (кін. XIX ст. – 30 рр. XX ст.) відзначається дослідженнями генезису Товтр та детальним вивченням геологічної будови Поділля. Третій період (40–90 рр. XX ст.) характеризується розширенням спектру природничих досліджень Товтр – вивчено основні риси геологічної і геоморфо-логічної будови, встановлено палеогеографічні умови росту рифу та основні етапи формування його рельєфу. У сучасному періоді (з 90-их рр. ХХ ст.) значна увага приділяється вивченню геоспадщини, природоохоронній оцінці рельєфу та розробці рекомендацій з оптимізації природокористування у межах Товтр.

2. Уточнено межі розташування викопних органогенних побудов Товтр на основі даних крупномасшатбних геологічних карт та матеріалах власних польових досліджень. Встановлено, що головне пасмо простягається у південно-східному напрямку від с.Залізці (Тернопільська обл.) до с.Кульчиївці (Хмельницька обл.). Головне пасмо утворює відпрепарований денудацією бар’єрний риф, складений верхньобаденськими літотамнієвими і органогенно-детритовими вапняками. Східніше головного пасма біля сіл Почаїв, Смотрич, Бакота розташовані останці берегового рифу, складеного верхньобаденськими органогенними вапняками. Бічні товтри, утворені нижньосарматськими серпулево-мікробіалітовими вапняками, розташовані у підніжжі південно-західного макросхилу головного пасма від смт. Підкамінь (Львівська обл.) до с. Яруга (Хмельницька обл.), у місці виклинювання головного пасма на відтинку від с. Закупне до с. Смотрич, а також вздовж долин річок Тернави, Студенеці, Боговички та Дністра.

3. Складена серія морфометричних карт (1:50000) Подільських Товтр показала, що для головного пасма Товтр характерно: 1) вирівняна широка (від 200–300 м до 500–700 м) вершинна поверхня; 2) асиметрична будова схилів (південно-західний схил короткий і крутий (до 35–40⁰), північно-східний – довгий і пологий (до 10–15⁰); 3) значні абсолютні (440–430 м на півночі, 400–415 м у центральній частині та 350–380 м на півдні) та відносні (від 50–60 до 120–140 м у річкових долинах) висоти; 4) високі показники горизонтального розчленування рельєфу (3,5–4,0 км/км²) у місцях перетину головного пасма річковими долинами та низькі (0,5–1,5 км/км²) у межах вершинних поверхонь.

Підтверджено, що за морфологічними особливостями рельєфу серед бічних товтр виділяються: 1) високі (до 25–30 м відносної висоти) конусоподібної форми пагорби (“товтри”) з крутими (до 30–45⁰) схилами та численними виходами вапняків; 2) невисокі (до 5 м відносної висоти) з пологими (до 10-15⁰) схилами пагорби (“могилки”) нечітко виражені у рельєфі Поділля.

На основі крупномасштабного (1:25000) геоморфологічного картографування ключових ділянок, визначено основні типи рельєфу Товтр: структурно-денудаційний, сформований унаслідок відпрепарування рифових споруд і біогерм; денудаційний, створений внаслідок відступання крутих схилів Товтр; акумулятивно-денудаційний, поширений у підніжжях головного пасма; ерозійно-денудаційний і денудаційно-ерозійний, представлений у долинах тимчасових і постійних водотоків пологими і крутими схилами; ерозійно-акумулятивний – заплава і надзаплавні тераси.

4. Проведено геоморфологічну регіоналізацію території Подільських Товтр і виділено у їх межах три підрайони: Збаразький, Медоборський, Кам’янець-Подільський і десять мікрорайонів, які різняться рисами морфографії і морфометрії рельєфу головного пасма та бічних товтр. У Збаразькому підрайоні головне пасмо формують масиви (відносні перевищення 60–80 м) з широкими (300–600 м) вершинами та пологими схилами, витягнуті у північно-західному напрямі. Бічні товтри (“могилки”) хаотично розташовані у межах прилеглих ділянок Тернопільського плато. У Медоборському підрайоні головне пасмо представлене високими (100–120 м) масивами з широкими (300–400 м) та вузькими (до 100 м) вирівняними вершинами. Масивам властива асиметрична будова схилів: до крутого схилу південно-західної експозиції приурочені скельні виходи (до 20 м) порід. Бічні товтри представлені у підніжжі головного пасма поблизу смт.Скалат і с.Вікно. У Кам’янець-Подільському підрайоні головне пасмо формують вузькі субмеридіонально витягнуті масиви (відносні перевищення 80–100 м). Бічні товтри представлені скелястими пагорбами, які розташовані західніше головного пасма та у долинах річок Тернави, Студениці, Боговички та Дністра.

5. Встановлено, що у межах Подільських Товтр за територіальним охопленням види природокористування розподіляються у наступному порядку: сільськогосподарське, лісове, природно-заповідне, рекреаційне, селитебне і дорожнє будівництво, гірничодобувне. За глибиною незворотного перетворення рельєфу – гірничодобувне, селитебне і дорожнє будівництво, сільськогосподарське, рекреаційне, лісове та природно-заповідне природокористування.

На основі аналізу карт (1885, 1961 рр.) і космознімків (2000, 2006 рр.) визначено зміни у структурі землекористування протягом ХІХ–ХХІ ст. Відзначено, що лісистість території Товтр порівняно з 1885 р. зменшилась на 8%. На місці вирубаних лісів розташовані поселення, дороги, орні землі та пасовища. З 70-их рр. ХХ ст. вапняк Товтр видобувається для цукрової промисловості і будівництва. Сьогодні тут діє понад 20 промислових кар’єрів. Поруч з активним господарським використанням рельєфу ведеться діяльність, спрямована на захист унікальних геолого-геоморфологічних та ботанічних об’єктів Товтр. Протягом 1981–1990 рр. створено 50 природно-заповідних територій; станом на 2008 р. налічується 85 об’єктів природно-заповідного фонду.

6. Визначено особливості територіальної структури природокористування зумовлені рельєфом Товтр. Встановлено, що під ріллею зайняті вершинні поверхні (20% ріллі) головного пасма, пологі схили північно-східної експозиції (до 60 %) та підніжжя крутого схилу південно-західної експозиції. Круті південно-західні схили та бічні товтри використовуються як пасовища і сіножаті. У Медоборському підрайоні (центральна частина Товтр), який характеризується максимальними для території дослідження показниками вертикального (120–140 м/км²), горизонтального (3,5–4,0 км/км²) розчленування і асиметричною будовою схилів, розташовано понад 60% усіх лісових масивів Товтр.

З’ясовано, що кар’єрні розробки розташовані у межах масивів головного пасма, де потужність рифогенних вапняків становить 40–60 м і приурочені, головно, до його південно-західного макросхилу. Внаслідок видобування вапняків відкритим способом у межах Товтр формуються глибокі котловани (до 60 м) з кількома (до 5–6) терасоподібними уступами, на території яких часто проводять сортування та подрібнення вапняку.

Визначено, що великі за площею поселення розташовані у межах пологих північно-східних схилів головного пасма; невеликі за розміром села витягнуті вздовж напряму простягання головного пасма і розташовані у підніжжях його південно-західних схилів. У річкових долинах, які перетинають Товтри, розташовані декілька поселень, витягнутих вздовж річок. У межах головного пасма переважаючим є вододільний та косогірний типи трасувальних ходів доріг.

Детальні геоморфологічні дослідження показали, що на території Товтр розташовані цінні геолого-геоморфологічні об’єкти, які охороняються у межах ПЗ “Медобори”, НПП “Подільські Товтри”, заказників або мають статус геологічних (19) і ботанічних (20) пам’яток природи.

7. Запропоновано заходи з оптимізації природокористування у межах геоморфологічних підрайонів Подільських Товтр. У Збаразькому підрайоні пропонується вилучити з-під ріллі, засіяти багаторічними травами і використовувати під сіножаті схили крутістю понад 10⁰. Перспективним є створення РЛП “Збаразькі Товтри” для збереження рельєфу Товтр та організованої рекреаційної діяльності. У Медоборах доцільно провести природоохоронні заходи, спрямовані на ліквідацію наслідків гірничодобувної (закрити діючі промислові кар’єри) і мілітарної діяльності. У Кам’янець-Подільському підрайоні необхідно рекультивувати відпрацьовані кар’єри у долині р.Мукша та використати закинуті кар’єри для ренатуралізації наскельно-степової рослинності. Перспективним для НПП “Подільські Товтри” є розвиток науково-пізнавального і агротуризму.

ПЗ “Медобори” та НПП “Подільські Товтри” є основою для формування геопарку “Українські (Подільські) Товтри”, у який повинні увійти унікальні для Подільської височини форми структурно-денудаційного рельєфу, сформовані внаслідок відпрепарування бар’єрного рифу і біогермів міоценового віку.

Публікації автора:

1. Москалюк К. Л. Геоморфологічна будова природного заповідника “Медобори” / К. Л. Москалюк // Вісник Львів. ун-ту. Сер. географ. – 2006. – Вип. 33. – С. 268–277.

2. Москалюк К. Л. Регіоналізація Подільських Товтрів : історія, принципи і проблеми / К. Л. Москалюк // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. – 2007. Вип. 34. – С. 158–166.

3. Москалюк К. Л. Геоморфологічне районування Подільських Товтр / К. Л. Москалюк // Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун-ту. Сер. Географія. – 2007. – № 1. – С. 45–55.

4. Москалюк К. Л. Про формування рельєфу Подільських Товтр / К. Л. Москалюк // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. – 2008. – Вип. 35. – С. 239–249.

5. Москалюк К. Л. Охорона геоспадщини Подільських Товтр / К. Л. Москалюк // Охорона і менеджмент об’єктів неживої природи на заповідних територіях : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [“Охорона і менеджмент об’єктів неживої природи на заповідних територіях”], (Гримайлів, 21–23 трав. 2008 р.). – Гримайлів ; Тернопіль : Джура, 2008. – С. 207–213.

6. Москалюк К. Л. Особливості природокористування у межах Збаразьких Товтр / К. Л. Москалюк // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій : матеріали третього міжнар. семінару (Ворохта, 11–14 верес. 2008 р.). – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – С. 187–195.

7. Москалюк Е. Л. Геоморфологическое строение Подольских Толтр / Е. Л. Москалюк // Отечественная геоморфология: прошлое, настоящее, будущее : материалы ХХХ Пленума Геоморфологической комиссии РАН, (Санкт-Петербург, 15–20 сентября 2008 г.). – СПб, 2008. – С. 312–313.