1. Відсутність єдиних підходів до тлумачення поняття амортизації призвело до теоретичної колізії, а саме до ототожнення категорій зносу та амортизації. Дослідження сутності амортизації та її функцій, з урахуванням історичного аспекту розвитку проблеми, довели, що амортизація – це, перш за все, спосіб поступового перенесення вартості основних засобів на собівартість виробленої продукції. Також амортизація є важливою і невід’ємною складовою процесу кругообороту капіталу. Зокрема, через собівартість амортизаційні відрахування включаються в ціну продукції та повертаються на підприємство в складі виручки, з якої формують амортизаційні кошти цільового призначення для відтворення основних засобів. Отже, амортизація – це спосіб поступового перенесення вартості основних засобів, які беруть участь у виробництві, протягом терміну їх корисного використання на собівартість продукції і накопичення коштів для відшкодування витрат на їх відтворення. При цьому забезпечується виконання таких функцій: відображення зменшення споживчої вартості основних засобів, збереження капіталу, формування повної собівартості продукції. 2. Існуюча практика нарахування і відображення в обліку амортизації у сільськогосподарських підприємствах ґрунтується на застарілих підходах і не враховує можливостей індивідуального підходу до визначення вартості, яка амортизується, та багатоваріантності у виборі методів амортизації, запроваджених національними стандартами. Переважна більшість господарств не здійснюють контролю за цільовим використанням амортизаційних коштів. Домінуючими методами амортизації є прямолінійний та податковий, при цьому ліквідаційна вартість основних засобів не визначається. Основними факторами, що стримують запровадження прогресивних прийомів нарахування та обліку амортизації є відсутність належного методичного забезпечення, типових форм облікових регістрів та недосконала фінансова звітність. 3. Методи нарахування амортизації забезпечують систематичний розподіл вартості об’єктів основних засобів протягом строку їх корисного використання, тобто від обраного методу залежить порядок розподілу сум амортизації по роках. З огляду на те, що відхилення в сумі нарахованої амортизації за трьома чинними методами прискореної амортизації є не суттєвими, з метою підвищення об’єктивності нарахування амортизації доцільним є застосування лише методу прискореного зменшення залишкової вартості, який дозволяє отримати усереднений результат між методом зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом. Слід зазначити, що методи амортизації, передбачені стандартами, не розраховані на застосування до об’єктів, які якісно змінюються протягом всього терміну господарського використання, до яких відносяться тварини основного стада. Враховуючи специфічні характеристики такого об’єкту основних засобів для забезпечення його відтворення і формування достовірної інформації про собівартість тваринницької продукції доцільним є застосування до тварин основного стада методу заміни. 4. Суттєвим елементом розрахунку вартості основних засобів, яка підлягає амортизації, є їх ліквідаційна вартість, яку за національними стандартами підприємства визначають самостійно. За відсутності уніфікованого порядку визначення ліквідаційної вартості, суб’єктивність оцінки цього показника обліковими працівниками призвела до суттєвих коливань ліквідаційної вартості на аналогічні об’єкти між різними підприємствами, до того ж її визначення по кожному активу пов’язано з великим обсягом робіт. Для усунення цих недоліків обґрунтовано методику визначення ліквідаційної вартості основних засобів шляхом застосування усередненого відсотка по групах основних засобів. Для максимального усунення розбіжностей у сумі ліквідаційної вартості однотипних активів та підвищення якості облікової інформації запропоновано визначити усереднений відсоток для окремих груп основних засобів на державному рівні. 5. На розмір амортизаційних відрахувань найбільший вплив має термін корисного використання основних засобів. Пріоритет при його визначенні має оцінка економічної доцільності експлуатації об’єкту, а не його здатність протягом певного строку виконувати свої функції. Тому методика визначення терміну корисного використання основних засобів, крім дії фізичного зносу, має враховувати й моральний знос. За таких умов цей показник є регулятором темпів відтворення основних засобів. Класифікація основних засобів за термінами корисного використання для цілей нарахування амортизації має бути здійснена на державному рівні із урахуванням напрямів та пріоритетів державної амортизаційної політики. Разом з тим, для врахування особливостей експлуатації об’єктів в різних умовах та з метою реалізації обраної суб’єктами господарювання амортизаційної політики, підприємства самі мають визначати термін корисного використання в межах групи для кожного виду основних. 6. Із впровадженням нових методів амортизації постала об’єктивна необхідність у вдосконаленні існуючих форм первинних документів і облікових регістрів, а також розробці нових регістрів з нарахування амортизації. З метою поширення практики застосування таких методів амортизації як виробничий та прискореного зменшення залишкової вартості, враховуючи необхідність уніфікації відображення в облікових регістрах нарахування амортизації за різними методами і особливості кожного методу, запропоновано додатки до інвентарної картки “Розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за прямолінійним методом”, “Розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних за прискореним методом зменшення залишкової вартості” та “Розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за виробничим методом”, в яких здійснюється розрахунок вартості, що амортизується, зазначається термін корисного використання об’єкту, визначаються щорічні суми амортизації, а також проводиться розрахунок норми амортизації на одиницю робіт за виробничим методом. Особливість застосування виробничого методу полягає в тому, що амортизація нараховується, виходячи з обсягу виконаних робіт. Тому було розроблено новий регістр бухгалтерського обліку – “Відомість нарахування амортизації основних засобів за виробничим методом”. 7. Наявні форми звітності не забезпечують повне розкриття інформації про використання амортизаційних коштів у сільськогосподарських підприємствах. Розділ приміток до фінансової звітності “Використання амортизаційних відрахувань” має ряд недоліків, основними з яких є відсутність інформації про наявність амортизаційних коштів, їх використання за цільовим призначенням та незіставність між нарахованою амортизацією і коштами, які надійшли на підприємство у разі реалізації продукції нижче собівартості. Тому, з метою підвищення рівня контролю за цільовим використанням амортизаційних відрахувань і більш повного розкриття інформації про відтворення основних засобів запропоновано, замість розділу “Використання амортизаційних відрахувань” запровадити “Звіт про відтворення основних засобів”. 8. Основним проблемним питанням уніфікації бухгалтерського та податкового обліку в частині, що стосується відображення амортизації основних засобів, є узгодження методичних підходів щодо об’єктів нарахування амортизації, застосування методів нарахування амортизації, моменту початку нарахування амортизації. Передумовою формування єдиної інформаційної бази для розрахунку амортизації за методологією бухгалтерського обліку є додаткове групування об’єктів на субрахунках з обліку основних засобів за принципом відокремлення на окремих субрахунках основних засобів, які не амортизуються у податковому обліку. Запровадження уніфікованої системи обліку амортизації дозволить трансформувати нараховану амортизацію у бухгалтерському обліку у показники податкової звітності шляхом застосування по кожній групі основних засобів коефіцієнтів коригування. Це дасть змогу уникнути подвійного нарахування амортизації на підприємствах і сприятиме об’єктивному відображенню нарахування амортизації у всіх видах обліку. |
