Стійкість рослин до сольового та водного стресів тісно пов’язана з функціонуванням антиоксидантної системи хлоропластів.
Залежно від рівня напруженості сольового стресу може відбуватися як стимуляція, так і інгібування активності ключових антиоксидантних ферментів – супероксиддисмутази та аскорбатпероксидази.
Сорт пшениці з більшою стійкістю до сольового стресу виявляв більшу ступінь підвищення активності СОД, при цьому рівні засоленості, що стимулювали активність ферменту знаходились в діапазоні більш високих концентрацій хлориду натрію, ніж у чутливішого сорту.
Довготривалий сольовий стрес обумовлює зміни активності антиоксидантних ферментів, від інгібування їх у ранні фази вегетації до стимуляції у більш пізні фази, що є проявом адаптаційного процесу.
Антиоксидантна система хлоропластів рослин за умов сольового стресу чутливіша до коливань температурних умов вирощування, ніж контрольних рослин; при підвищенні температури активність антиоксидантних ферментів зростає.
З наростанням посухи спостерігається підвищення активностей антиоксидантних ферментів хлоропластів, причому воно менше при створенні посухи на засоленому ґрунті, що є свідченням явища крос-адаптації.
Зниження інтенсивності фотосинтезу у рослин за умов сольового стресу та посухи обумовлено, в першу чергу, зростанням продихового опору СО2. Зменшення швидкості електронного транспорту наступає лише при жорсткій посусі (при вологості ґрунту нижчій за 30 % від ПВ).
Активність хлоропластної СОД негативно корелює з інтенсивністю фотосинтезу.
Співвідношення активностей ферментів супероксиддисмутази та аскорбатпероксидази (СОД/АПО) є інформативним параметром фізіологічного стану рослин.