Анотація до роботи:

Вєркіна Т.Б. Актуальне інтонування як виконавська проблема. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового степеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – Музичне мистецтво. – Національна музична академія України імені П.І. Чайковського, Київ, 2008.

Розглядається музично-виконавське мистецтво як творча практика, тобто спосіб закріплення, відтворення та розвитку музичного досвіду людини. Характеризується «актуальне буття» музичного твору у процесі виконання його для слухачів. Визначаються шляхи і способи актуалізації музичного твору, які сформувалися в історії європейської музики. Простежується процес перетворення нотного тексту у звуковий феномен на матеріалі фортепіанної сонати ор. 27 № 1 Л. ван Бетховена, «Крейслеріани» Р. Шумана та творів В. Бібіка (П’ята і Сьома сонати для фортепіано, вокальний цикл на вірші А.А. Ахматової). Також узагальнюється досвід актуалізації музичної класики у сучасній культурі України, що пов’язаний з організацією та проведенням міжнародних фестивалів класичної музики «Харківські асамблеї» (1991 – 2007).

У Висновках специфіка музичного виконавства як практики актуального інтонування узагальнюється у наступних положеннях:

1. Музичне виконавство як особлива творча практика є певним способом фіксації, відтворення та розвитку музичного досвіду людства. Акт закріплення (фіксації) відбувається у процесі формування художнього канону. Під його регулюванням здійснюється відтворення накопиченого досвіду шляхом музичного інтонування. Розвиток і збагачення існуючого музичного досвіду стає можливим в його актуалізації.

2. У контексті музично-виконавської практики виконавець концентрує досвід сьогодення і пропонує слухачам його художнє осмислення, провокуючи питання про майбутнє.

3. У процесі історичного розвитку визначилися романтичний, історичний, неокласичний, автентичний способи актуалізації нотного тексту як основні. Діалогічні за своєю сутністю, вони сформувалися при виконанні музики минулого, дозволяючи так чи інакше реагувати на часову дистанцію між композитором та виконавцем.

У виконанні відома музика минулого розмикається «вперед-себе» і постає як «спогад про майбутнє», збагачуючись подальшим досвідом музичного мистецтва. Актуалізувати відомий текст – значить здійснити ревізію його адаптації

до попередніх стереотипів культури і повернути йому конкретність унікального акту творення. У виконанні «нової музики» художнє рішення виникає внаслідок визначення генетичної обумовленості невідомого слухачам нотного тексту.

4. Природа «актуалізації буття» в музиці пов’язана зі звуковою формою її реалізації, яка не може вважатися вторинною відносно будь-чого. Фактично виконавська діяльність полягає у перетворенні письмового дискурсу (нотного тексту) в усний і є практикою актуального інтонування.

Актуальне інтонування спирається на індивідуальний «досвід споглядання» (Г. Гессе) і підпорядковується активній слуховій діяльності. Цілеспрямована робота слуху, постійний контроль за звучанням проявляється у музичному виконавстві через усвідомлення вокальної напруженості у поєднанні звуків. Мелодичні та гармонічні інтервали «заповнюються» інтенціональністю, яка обумовлена внутрішнім світом виконавця, силою його бажання висловитися і бути зрозумілим для цієї конкретної публіки.

5. Аналіз конкретних подій міжнародного фестивалю класичної музики «Харківські асамблеї» та висвітлення їх у засобах масової інформації довів, що виконавець може активно сприяти виникненню зацікавленої аудиторії, яка здатна брати участь у запропонованому учасниками й організаторами фестивалю діалозі, породжувати нові дискурси в культурі.

Актуалізація музичної класики в контексті розвитку культури незалежної України дає можливість відчути зв’язок сучасності з минулим, реалізувати у виконавській практиці уявлення про художній канон світового музичного мистецтва крізь призму творчості основних його носіїв.

Публікації автора:

1. Веркина Т. Современная советская музыка в учебном репертуаре вуза. – Ч. 1. – Харьков: ХИИ им. И. Котляревського, 1984. – 23 с.

2. Веркина Т. Современная советская музыка в учебном репертуаре вуза (комментарии к Пятой и Седьмой сонатам В.С. Бибика). – Харьков: ХИИ им. И. Котляревського, 1984. – 32 с.

3. Веркина Т. О поэтике исполнительского искусства: звуковой мир фортепианной музыки Валентина Бибика // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії й практики освіти. – Вип. 13. – Харків: ХДУМ ім. І.П. Котляревського, 2004. – С. 175–183.

4. Веркина Т. Музыкальное исполнительство: «в поисках утраченного настоящего» // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії й практики освіти. – Вип. 20. – Харків: ХДУМ ім. І.П. Котляревського, 2007. – С. 145–152.

5. Веркина Т. Исполнительский анализ Сонаты ор. 27 № 1 Бетховена. – Харьков: ХГУИ им. И.П. Котляревского, 2008. – 27 с.

6. Веркина Т. «Fantasia quasi una vita» // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії й практики освіти. – Вип. 21. – Харків: ХДУМ ім. І.П. Котляревського, 2008. – С. 3–16.

Анотації