Рок-культура, до складу якої входить рок-поезія, не лише внесла вагомий внесок у розвиток вітчизняної музики, а й стала важливим літературним напрямом кінця ХХ – початку ХХІ століть. Семантика слова у поезії російського року значною мірою обумовлена субкультурною специфікою цього напряму, що вплинула на тематику творів: це, передусім, яскраво виражений песимізм світосприйняття, а також оригінальні філософські ідеї, які стали основою світогляду багатьох прихильників жанру. У текстах рок-поетів виявляється нетривіальність мислення авторів, що спричинила нестандартну сполучуваність і акцентування оказіональних семантичних елементів. Естетичне значення – особлива форма трансформації семантики на рівні слова, словосполучення або контексту в цілому з включенням у ряді випадків пресупозиції. Естетичне значення є набором потенційних сем, що базується на лексичному значенні слова, який, потрапляючи у контекстуальне середовище, поширюється на всі найближчі компоненти художнього цілого і характеризується не властивою йому раніше семантикою. У поетичному дискурсі слово з естетичним значенням набуває статусу образу. Художній образ – це одиниця поетичного тексту, в основі якої лежить авторська позиція, обумовлена індивідуальним світоглядом. Образне поле є великим структурним утворенням, компонентами якого виступають як одиниці із загальномовною семантикою, так і естетично трансформовані елементи, які належать до периферійних зон. У складі образних полів виділено мікрополя з ядерними семами, що відповідають семантиці загальномовних знаків; на периферії функціонують естетичні смисли, які виникають у контексті. Характерною рисою художньої моделі світу рок-поетів є використання традиційно-поетичних образів, які започатковані у первісній міфології та представлені назвами явищ природи (дощ, сніг, вітер), небесних світил (сонце, місяць, зірка), а також проміжків часу (пори року та частини доби), що мають яскраво виражений зв’язок зі словами природної парадигми. Специфічною для рок-поезії є просторово-часова парадигма, представлена образними полями «Людина у просторі» та «Людина у часі». До складу образного поля «Людина у просторі» входять мікрополя з центрами світ, країна, місто та дім, в образне поле «Людина у часі» – мікрополя з ядерними компонентами любов, життя, смерть. Актуалізаторами естетичних значень у проаналізованих поетичних текстах є порівняння, метафора, метонімія, метаморфоза. У деяких випадках простежується взаємодія тропів – явище конвергенції. Символічне значення формується у тісному зв’язку з культурно-історичним фоном. Високого ступеня естетичності набувають як узуальні, так і оказіональні символи, утворення та вживання яких пов’язане з національними, соціальними та міфологічними традиціями, що розглядаються крізь призму реального часу (це час життя та творчості авторів). Окрім вищеназваних, велику роль в актуалізації естетичної семантики слів відіграють факультативні виражально-зображальні засоби. Серед них виокремлюються: метонімія, гіпербола, метаморфоза, оксюморон, інтертекстуальні елементи, а також конвергенція тропів. Одним із найважливіших актуалізаторів естетичної значущості слова є контекст. У контексті поетичного твору слова можуть набувати статусу антонімів, що здатні актуалізувати новий естетичний смисл. Іноді для вираження образності поети трансформують загальномовні та створюють оказіональні фразеологічні сполучення. Дослідження семантичних перевтілень лексичних одиниць у текстах рок-поезії дозволило виявити у ряді випадків залежність семантики слова від контекстуального середовища. У подальшому можуть розглядатися не проаналізовані раніше естетично значущі лексеми, пов’язані з релігійним світоглядом поетів російського року, з психологічним портретом людини. Перспективним, на наш погляд, є також порівняння філософських та моральних характеристик молодого покоління різних епох та країн у певних літературних течіях. Здійснений у роботі аналіз продемонстрував доцільність дослідження семантичного потенціалу мовних одиниць у художньому тексті та дозволив виявити оригінальність мислення сучасних авторів. |
