У дисертації наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення наукової проблеми. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає підставу сформулювати висновки, що мають теоретичне й практичне значення. Розгляд наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників з проблематики культурної діяльності свідчить, що теоретико-методологічний аналіз сутності й особливостей галузевої культурної діяльності не був до цього часу предметом спеціального системного дослідження. Це дає підстави до висновку, що наукова розробка цієї проблеми є недостатньою, тому вона вибрана предметом даного дисертаційного дослідження. Показано, що ідея процесуального характеру культури як системи, функціонування якої обумовлено взаємодією, взаємопідпорядкуванням, взаємовідповідністю її елементів згідно синергетичної парадигми потребує онтологічно-врівноважувального потенціалу, вичерпаного індустріально-технологічними домінантами розвитку суспільства. Досліджено аксіологічні параметри культурної діяльності на підставі вивчення новітніх методологічних пропозицій сучасних філософів, педагогів, культурологів, етиків та системного розгляду процесуального характеру функціонування фахової культури, що уможливило узагальнити спеціалізовані види культурної діяльності з трансляції культури за умов інформаційного суспільства в єдину метапрофесійну діяльність, яку означено поняттям культуртрегерська діяльність, а її суб’єкта – поняттям культуртрегер, що етимологічно відповідають особливостям сучасного культурно-мистецького процесу, в якому інформація втрачається і зберігається. Виокремлено та окреслено структурні ланки трансляції культури: знання і розуміння тексту, декодування та інтерпретація – донесення смислу тексту в актуально сучасних термінах до суб’єкта за комунікативного акту інформування. Обґрунтовано провідну роль в сучасному культурному процесі діяльності з трансляції культурних текстів в контексті динаміки та складності культурно-інформаційних потоків. Запропоновано розуміння процесу становлення особистості в динаміці від індивіда через індивідуальність з урахуванням культурно-етичних феноменів. Показано, що виховання особистості потребує філософського осмислення системи освіти як процесу поєднання репродуктивних та творчих функцій виховання, узгодження індивідуальних та суспільних потреб, що за умов інформаційного суспільства є предметом розгляду філософії освіти. Визначено роль сучасної філософії культурно-мистецької освіти у цілісній концепції безперервної освіти протягом життя, що відповідає вимогам майбутнього соціального розвитку. Доведено залежність суспільних наслідків трансляції культури від міри включеності моральнісних засад до професійної підготовки та праксеологічного аспекту діяльності її соціального суб’єкта – культуртрегера. Запропоновано комунікативну модель фахової освіти культуртрегерів будувати на засадах гуманітарно-громадської, логічної, інформаційної та комунікативної культури спілкування суб’єктів культурно-освітнього процесу. |