У дисертації, що є завершеною науково-дослідною роботою, обґрунтовано й вирішено актуальне науково-практичне завдання відтворення родючості іригаційно осолонцьованих чорноземів південних із використанням вапняку місцевих кар’єрів в якості природного, екологічно безпечного меліоранта. На основі проведених досліджень можна зробити такі висновки: 1. Зрошення чорноземів південних протягом 17 років прісною дніпровською водою спричинило опріснення верхнього шару грунту за рахунок міграції солей кальцію та магнію вниз по грунтовому профілю. Кількість водорозчинних солей в шарі грунту 0-20 см зменшилась з 0,106 % до 0,061 % порівняно з незрошуваним аналогом (в 1,7 рази). 2. Тривале зрошення водою р. Дніпро призвело зміни в ГПК. Кількість кальцію в ГПК зменшується, вміст обмінного натрію підвищується в 1,5 рази, обмінного магнію – в 1,2 рази порівняно з незрошуваним аналогом. При цьому відношення обмінного кальцію до магнію зменшується в шарах 0-20 і 20-40 см відповідно з 3,08 до 2,41 і з 2,67 до 1,99, що активізує процеси осолонцювання ґрунту. 3. Застосування фосфогіпсу й вапняку покращувало фізико-хімічні властивості зрошуваного ґрунту. Вміст іонів кальцію у складі водної витяжки ґрунту підвищувався. Зростання співвідношення Са2+:Na+ у 3-5 рази в ґрунтовому розчині орного шару спричиняло блокування накопичення натрію і магнію, що зумовлювало зниження інтенсивності солонцевого процесу. 4. Використання кальцієвмісних меліорантів забезпечувало надходження карбонатів кальцію у ґрунтовий профіль. На всіх фонах хімічної меліорації спостерігали підвищення їх вмісту у шарі 0-60 см у 1,4-2,5 рази, що зумовлювало позитивний кальцієвий баланс. 5. Позитивний вплив хімічних меліорантів на агрофізичні властивості ґрунту спостерігався як у прямій дії, так і в післядії. Застосування меліорантів покращувало структуру ґрунту. Кількість агрономічно цінних агрегатів збільшувалась на 8,6-9,2%, найбільш агрономічно цінних - у 2,2-2,8 рази, кількість водостійких агрегатів – на 10,9-13,8%. Кількість мікроагрегатів зменшувалась на 0,55-1,04% порівняно з контролем. Щільність ґрунту при внесенні вапняку та фосфогіпсу знижувалась на 0,06-0,19 г/см3. 6. Дослідження впливу зрошення і хімічної меліорації на вміст гумусу в чорноземі південному свідчать, про тенденцію його підвищення за рахунок покращення властивостей грунту, більш високої продуктивності сільськогосподарських культур і відповідно маси післязбиральних їх залишків, більш сприятливих умов для процесів гуміфікації. Внесення фосфогіпсу й вапняку на оптимальному фоні мінеральних добрив оптимізує режим елементів живлення чорноземів південних та підвищує вміст рухомих форм NPK у ґрунті для формування додаткового врожаю. 7. Меліорація іригаційно осолонцьованих чорноземів південних позитивно впливає на продуктивність сільськогосподарських культур. Застосування фосфогіпсу й вапняку забезпечує достовірний приріст урожайності вирощуваних культур на 16,9-20,8% порівняно з контролем без меліорантів. При цьому рівень рентабельності становить 98,8-100,1%. 8. Коефіцієнт загальної економічної ефективності капітальних вкладень і мінімум витрат на використання свідчать, що внесення вапняку нормами 10 і 15 т/га є кращими й близькими за значенням. Проте, враховуючи одноразову величину капітальних витрат і термін окупності, слід вважати за оптимальну норму внесення вапняку 10 т/га, а перспективною – 15 т/га, яка має більш тривалий меліоративний ефект. 9. Вапняк місцевих кар’єрів є перспективним меліорантом для зрошуваних ґрунтів півдня України. Головними перевагами його, порівняно із традиційним меліорантом – фосфогіпсом, є екологічна чистота й відносно низька вартість. 10. Для меліорації іригаційно осолонцьованих ґрунтів рекомендуємо використовувати вапняк місцевих кар’єрів в якості природного, екологічно безпечного меліоранта шляхом внесення його восени по поверхні ґрунту нормою 10-15 т/га. За такого агромеліоративного прийому створюється позитивний баланс кальцію в зрошуваному ґрунті, послаблюються процеси його осолонцювання, дещо збільшується вміст гумусу й елементів живлення. При цьому одночасно вирішується проблема утилізації відходів вапняку місцевих кар’єрів. |