У дисертаційній роботі подано теоретичне обґрунтування і практичне вирішення задачі підвищення врожаю та якості зерна рису на базі встановлених закономірностей реакції різних сортів на біокліматичні фактори зони рисосіяння. Отримані результати дозволили зробити наступні висновки: 1.Найкраще природний енергетичний потенціал півдня України використовують середньостиглі сорти рису. Пізньостиглі сорти рису, при майже рівній урожайності із середньостиглими, а ранньостиглі з меншою врожайністю на 11 ц/га не використовують в повній мірі природний енергетичний потенціал регіону. 2. В зоні вирощування рису встановлена середня тривалість міжфазних періодів: затоплення – сходи – 22-23 доби, сума активних температур повітря – 374-392, ефективних – 145-162С; сходи – викидання волоті – 59,5-71,8 діб, сума активних температур повітря – 1270-1569, ефективних – 670-849С; викидання волоті – повна стиглість – 32,6-41,9 діб, сума активних температур повітря – 720-817, ефективних – 377-417С; тривалість періоду вегетації – 114,8-137,7 діб, сума активних температур повітря – 2370-2760, а ефективних – 1220-1378С. 3. Зменшення тривалості періоду вегетації у сортів рису із збільшенням їх скоростиглості спостерігалося у періодах: сходи – викидання волоті – повна стиглість. Структура періоду вегетації (співвідношення тривалості міжфазних періодів затоплення – сходи – викидання волоті – повна стиглість до періоду вегетації у відсотках) склала відповідно 18,0; 51,8; 29,9% до виділених періодів. 4. Розрахована кліматична мінливість урожаю рису сортів різних груп стиглості в часі показує, що врожаї пізньостиглих сортів більш стійкі (Сп=011), ніж у ранньо- та середньостиглих сортів (Сп =0,14-0,15). 5. Кращими за продуктивним потенціалом є ранньостиглий сорт Престиж – 71,2 ц/га, середньостиглі: Україна-96 – 89,1 та Пам’яті Гічкіна – 80,8 ц/га, пізньостиглий сорт Антей – 92,9 ц/га. За адаптивним потенціалом найбільш стабільними виявили сорти Пам’яті Гічкіна та Антей. 6. На основі багаторічних даних встановили, що урожайність ранньостиглих сортів рису значно залежить від теплозабезпеченості (=0,75), тривалості періоду вегетації (=0,87), суми активних температур повітря в період сходи – викидання волоті та викидання волоті – повна стиглість (=0,74), середньодобової температури повітря в період затоплення –сходи (=0,83). 7. Відзначили зв’язок між пустозерністю та середньої і максимальної температурою повітря впродовж періоду викидання волоті – цвітіння, його тривалості та суми активних температур. При цьому з першими двома показниками коефіцієнт кореляції позитивний (r=0,471; 0,504), а з останніми – зворотній (r=-0,520; -0,469). Сорт Агат найбільше реагує на підвищення температурного режиму в період викидання волоті – цвітіння, пустозерність колосків у волоті склала 23,9%. 8. Сорти рису здатні стійко зберігати генетично заданий рівень показників якості зерна та крупи в кліматичних умовах півдня України, які змінюються з року в рік. Показники виходу крупи, склоподібності у нових сортів рису виявилися достатньо високими незалежно від індексу середовища. Відмічена тенденція до зниження показників якості зерна у сорту Спальчик. 9. Найвищої висоти рослин рису (49–54 см) і найбільшого накопичення абсолютно сухої надземної маси (0,72–0,81 г/стебло) досягли сорти рису з різним морфотипом у фазу кущіння в 2004 році. Формування максимальної площі листя у сорту Агат за період вегетації вказує на крупніші листки і більшу їх кількість. 10. При вирощуванні сортів рису різних груп стиглості в 2000-2007 рр. отримали продукцію з чистим прибутком – 3178-6297 грн./га та рівнем рентабельності на рівні 77,1-129,8%. При цьому енергетичний коефіцієнт технології вирощування культури знаходився в межах 21,1-2,5. |