У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків і пропозицій, запропоновано авторське визначення деяких категорій адміністративного права. Не претендуючи на остаточне вирішення окреслених у дисертаційному дослідженні проблем, пропонуються власні погляди на шляхи підходу до найбільш складних теоретичних питань теорії адміністративно-правового статусу та його структури. 1. Аналіз визначень ринку цінних паперів свідчить, перш за все, про те, що усі вони тяжіють до економічної науки, тому безперечно необхідно визначити та характеризувати ринок цінних паперів з точки зору адміністративного права. Ринок цінних паперів пропонується визначити як систему правовідносин, що складаються між його учасниками з приводу випуску та обігу цінних паперів, створення і функціонування елементів його інфраструктури. Такий підхід до визначення аналізованого терміна „ринок цінних паперів”, на наш погляд, є найбільш оптимальним. 2. Стверджується, що адміністративно-правовий статус суб’єктів, що діють на ринку цінних паперів залежить прямо пропорційно від того, якою буде модель адміністративно-правового регулювання економічних відносин взагалі і ринку цінних паперів, зокрема. Зазвичай виокремлюють дві основні моделі регулювання державою ринку цінних паперів. Перша модель – регулювання фондового ринку зосереджується переважно в державних органах, і лише невелика частина повноважень щодо нагляду, контролю, встановлення обов'язкових правил поведінки передається державою саморегулівним організаціям професійних учасників ринку. Друга модель – максимально можливий обсяг повноважень передається саморегулівним організаціям, значне місце в контролі займають не жорсткі нормативні приписи, а переговорний процес, індивідуальні узгодження з професійними учасниками ринку, і при цьому держава зберігає за собою основні контрольні функції, можливості у будь-який момент втрутитись у процес саморегулювання. На підставі проведеного дослідження робиться висновок про те, що в Україні склалася змішана система державного регулювання ринку цінних паперів, яка характеризується змішаною (банківська і небанківська) моделлю ринку цінних паперів і як наслідок – Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих інстанцій; масштабна приватизація, за якої значна частина державних підприємств перетворюється на акціонерні товариства, створюються інвестиційні фонди, здійснюється у великих масштабах первинне розміщення акцій приватизованих підприємств, що, у свою чергу, викликає активне втручання в регулювання ринку цінних паперів Фонду державного майна України. 3. Враховуючи те значення, яке має ринок цінних паперів в економіці, він є сферою регулювання як з боку приватного права, так, не меншою, а навіть більшою мірою – з боку публічного права. Тому, на наш погляд, на ринку цінних паперів складаються правовідносини двох типів – правовідносини приватного та правовідносини публічного права. І для правовідносин публічного права характерною є наявність обов’язкового суб’єкта – органу публічної влади. Таким чином, ми до суб’єктів ринку цінних паперів відносимо також і органи, які здійснюють державне регулювання діяльності на цьому ринку. 4. Детальний розгляд поняття та змісту адміністративно-правового статусу торговців цінними паперами дозволив віднести його до одного з видів спеціальних адміністративно-правових статусів, специфіка якого визначається участю суб’єкта в особливих економічних відносинах, пов’язаних з обігом цінних паперів, та дати йому відповідне визначення. Спеціальний адміністративно-правовий статус торговців цінними паперами – це сукупність їх правосуб’єктності, прав, обов’язків, законних інтересів, а також правових передумов та обмежень, передбачених нормами адміністративного права, що визначають їх місце серед інших учасників ринку цінних паперів. 5. Виокремлюється ще два статуси торговців цінними паперами, які якісно існують паралельно: матеріальний і такий, що йому кореспондує, процесуальний. Більше того, саме наявність процесуального статусу дозволяє нам говорити про те, що існують процесуальні (процедурні) гарантії реалізації адміністративно-правового статусу торговців цінними паперами. Причому йдеться у цьому випадку не про загальний адміністративно-процесуальний статус, а про особливий (спеціальний) адміністративно-процесуальний статус, характерний для окремих проваджень, реалізація якого пов’язана зі стадіями, етапами або окремими процесуальними діями. 6. Набуття адміністративно-правового статусу відбувається шляхом легалізації (легітимації), яка поруч із державною реєстрацією включає в себе також ліцензування. Слід з цього приводу зазначити, що легітимація торговців цінними паперами є одним із видів юридичного процесу, що складається з окремих адміністративних проваджень, що здійснюються у взаємовідносинах між органами виконавчої влади і не підпорядкованими їм юридичними особами. Ці адміністративні провадження поділяють на такі види: реєстраційні, ліцензійно-дозвільні, контрольно-наглядові. 7. Проведений науковий та практичний аналіз критеріїв професійної діяльності на ринку цінних паперів, підтверджує необхідність уточнення цього поняття, змісту і умов здійснення такої діяльності. Зокрема, пропонується не вважати професійною діяльністю на ринку цінних паперів придбання цінних паперів не з метою спекуляції, а для інвестицій, крім цього, обґрунтовується теза про необхідність на законодавчому рівні визначити критерії професійної діяльності на ринку цінних паперів. Проведеним дослідженням не вичерпується усі аспекти проблеми забезпечення певним змістом адміністративно-правового статусу торговців цінними паперам. Планується продовження розробки тематики, що стосується адміністративно-правових статусів колективних суб’єктів. Результати такої розробки можуть бути використані в науковій та практичній діяльності як державних органів, що в межах своїх повноважень здійснюють контроль за діяльністю професійних учасників ринку цінних паперів, так і власно такими учасниками. |
