У висновках викладено основні результати дослідження і сформульовано теоретичні положення та практичні пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності екіпажу повітряного судна України, підвищення її ефективності й безпеки, що зводяться до таких: 1. Вивчення передумов формування адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України дозволило встановити, що його основи були закладені у ХХ столітті, коли авіація сформувалась як галузь народного господарства СРСР. Після проголошення незалежності України розпочався новий етап розвитку адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України. 2. З’ясовано, що питання визначення поняття адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України напряму пов’язано з питанням приналежності екіпажу повітряного судна України до тієї чи іншої групи суб’єктів адміністративного права. Встановлено, що екіпаж повітряного судна України належить до категорії «колективних суб’єктів – неюридичних осіб». 3. На основі науково-теоретичного аналізу сформовано авторське визначення змісту поняття «адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України» як цілісної правової категорії, що характеризує комплекс прав, обов’язків та допусків членів екіпажу повітряного судна України до здійснення професійної діяльності, а також їх відповідальності у сфері цивільної авіації, закріплений нормами адміністративного права та гарантований державою. Адміністративно-правовий статус екіпажу повітряного судна України є окремим різновидом адміністративно-правового статусу і обумовлений специфікою діяльності в цивільній авіації. 4. Досліджено та визначено особливості адміністративно-правового статусу командира повітряного судна України. З одного боку, командир повітряного судна має статус головної керівної особи на повітряному судні, – це пілот, відповідальний за керування повітряним судном та його безпеку протягом польотного часу; до командира повітряного судна висуваються як загальні вимоги, яким повинні задовольняти всі пілоти, так і додаткові вимоги та обмеження; командир повітряного судна несе встановлену чинним законодавством відповідальність за безпеку польоту незалежно від того, чи пілотує він повітряне судно особисто чи передав керування повітряним судном іншій особі. З іншого боку – командир повітряного судна виступає як посадова особа: він наділений спеціальними владними повноваженнями щодо всіх осіб, які перебувають на борту повітряного судна; він має право вжити всі заходи, які є необхідними для забезпечення безпеки польоту, включаючи застосування заходів адміністративного примусу; в екстремальній ситуації, яка загрожує загибеллю людей, для врятування їхнього життя командир повітряного судна має право відступати від встановлених правил і вимог окремих нормативних документів; у випадках вимушеної посадки на командира повітряного судна покладено обов’язок керувати діями всіх осіб, які знаходяться/знаходились на борту повітряного судна не лише протягом польотного часу, а до моменту передачі своїх повноважень компетентним органам. 5. На підставі аналізу законодавства України досліджено підстави допуску екіпажу повітряного судна України до здійснення професійної діяльності та запропоновано їх класифікацію: «загальні підстави допуску членів екіпажу повітряного судна до здійснення професійної діяльності» та «спеціальні підстави допуску членів екіпажу повітряного судна до здійснення професійної діяльності». До загальних підстав допуску членів екіпажу повітряного судна до здійснення ними професійної діяльності віднесено такі: 1) наявність у кандидатів відповідного віку; 2) наявність у кандидатів відповідної професійної підготовки, яка здійснюється лише у сертифікованих навчальних авіаційних закладах України, а також в іноземних навчальних закладах, що мають відповідний сертифікат, який визнається в Україні; 3) встановлення до кандидатів різних вимог залежно від різних видів свідоцтв та/або рейтингів; 4) встановлення обмежень щодо термінів дії свідоцтв членів екіпажу повітряного судна; 5) наявність належного стану здоров’я, що підтверджується обов’язковою наявністю діючого медичного сертифіката; 6) обов’язкове страхування членів екіпажу повітряного судна України. До спеціальних підстав допуску осіб екіпажу повітряного судна до здійснення ними професійної діяльності віднесено: 1) наявність додаткових вимог щодо допуску на право виконанням авіаційно-хімічних робіт у сільському та лісовому господарстві; 2) наявність спеціального дозволу на право користуватися фотографічною апаратурою на борту повітряних суден; інші підстави. 6. Враховуючи аналіз категорій «безпека», «безпека польотів», «авіаційна безпека» та «безпека авіації» сформульовано авторське визначення поняття «безпечна діяльність екіпажу повітряного судна» як активні дії всіх суб’єктів авіатранспортної системи, спрямовані на забезпечення виконання екіпажем повітряного судна польотів без загрози для життя і здоров’я людей, внаслідок яких ризик шкоди щодо травмування або загибелі людей, заподіяння збитків, у тім числі і навколишньому середовищу тощо, був би обмежений до прийнятного рівня. 7. Обґрунтовано організаційно-правові засоби забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна України та розроблено їх класифікацію на основні та додаткові, залежно від ступеню впливу на безпеку діяльності екіпажу повітряного судна. До «основних організаційно-правові засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна» віднесено: створення відповідної нормативно-правової бази у сфері цивільної авіації; сертифікація та допуски осіб екіпажу повітряного судна до здійснення професійної діяльності; державний контроль та нагляд у сфері діяльності цивільної авіації; організація проведення службового розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами; притягнення до юридичної відповідальності тощо. До «додаткових організаційно-правових засобів забезпечення безпечної діяльності екіпажу повітряного судна» віднесено: організацію підготовки та забезпечення польоту на належному рівні; забезпечення нормального психофізіологічного клімату осіб екіпажу повітряного судна; забезпечення достатнього і стабільного фінансового становища осіб екіпажу повітряного судна тощо. 8. Запропоновано авторське визначення поняття «адміністративна відповідальність екіпажу повітряного судна України» як виду юридичної відповідальності, що є сукупністю адміністративних правовідносин, які виникають через вчинення адміністративних правопорушень особами екіпажу повітряного судна під час виконання ними службових обов’язків та застосуванням до них уповноваженими органами (посадовими особами) передбачених законом адміністративних стягнень. 9. Враховуючи нинішній стан безпеки польотів запропоновано удосконалити чинне законодавство України щодо дисципліни праці в цивільній авіації шляхом розробки та прийняття в установленому порядку Статуту про дисципліну авіаційного персоналу цивільної авіації України. В узагальненому вигляді цей Статут має визначити: 1) коло осіб, на яких розповсюджуються його дія; 2) органи, наділені дисциплінарними повноваженнями; 3) особливу, порівняно з чинним законодавством, дисциплінарну відповідальність; 4) діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями; 5) особливу процедуру накладення та оскарження дисциплінарних стягнень. 10. Внесено пропозиції щодо вдосконалення авіаційного законодавства у контексті проведеного дослідження. Пропонується: 1) внести зміни до Повітряного кодексу України: – викласти частину другу ст. 35 Повітряного кодексу України у наступній редакції: «Екіпаж повітряного судна – це особи авіаційного персоналу, на яких у встановленому порядку покладено виконання функціональних обов’язків з керування і/або з обслуговування повітряного судна протягом польотного часу»; частину третю цієї статті, яка встановлює норму про те, що «всі члени екіпажу належать до льотного складу», скасувати; – доповнити ст. 35 Повітряного кодексу України частиною шостою такого змісту: «Льотний склад/льотний екіпаж – це члени екіпажу повітряного судна, які мають відповідні свідоцтва та на яких покладені функціональні обов’язки, пов’язані з керуванням і/або з технічним обслуговуванням повітряного судна»; – доповнити ст. 35 Повітряного кодексу України частиною сьомою такого змісту: «Технічне обслуговування повітряного судна – це обслуговування двигунів та обладнання повітряного судна; обладнання, установленого на повітряному судні, зокрема, фотографічних та метеорологічних пристроїв, приладів, призначених для виконання авіаційних робіт та випробувань; обладнання, призначеного для забезпечення стрибків з парашутом тощо»; – доповнити ст. 35 Повітряного кодексу України частиною восьмою такого змісту: «Член обслуговуючого персоналу – це член екіпажу повітряного судна, який, в інтересах безпеки пасажирів, виконує обов’язки, доручені йому експлуатантом або командиром повітряного судна та який не є членом льотного екіпажу повітряного судна»; – доповнити ст. 37 Повітряного кодексу України частиною другою такого змісту: «Командир повітряного судна – це пілот, призначений експлуатантом або власником повітряного судна виконувати обов’язки командира повітряного судна і відповідати за безпечне здійснення польоту протягом польотного часу»; 2) внести зміни до Закону України «Про нотаріат» та доповнити ст. 40 цього Закону (Заповіти і доручення, прирівнювані до нотаріально посвідчених) сьомим абзацом такого змісту: «заповіти та доручення пасажирів та членів екіпажу повітряного судна, які перебувають на борту повітряного судна протягом польотного часу, посвідчені командиром повітряного судна»; 3) внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими встановити адміністративну відповідальність за допуск осіб льотного екіпажу повітряного судна у стані алкогольного (наркотичного) чи іншого сп’яніння до здійснення ними обов’язків з керування і/або технічного обслуговування повітряного судна та за перебування осіб льотного екіпажу у стані алкогольного (наркотичного) чи іншого сп’яніння під час виконання своїх службових обов’язків, зокрема: – ст. 129 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнити частиною четвертою наступного змісту: «Допуск осіб льотного екіпажу, які перебувають у стані алкогольного (наркотичного) чи іншого сп’яніння, або у хворобливому стані, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або таких, що не пройшли у встановлений строк медичного огляду та медичної сертифікації до здійснення обов’язків з керування і/або технічного обслуговування повітряного судна, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за експлуатацію повітряних суден, від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»; – ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнити частиною п’ятою наступного змісту: «Перебування осіб льотного екіпажу у стані алкогольного (наркотичного) чи іншого сп’яніння під час виконання своїх службових обов’язків, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». | 