У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, осмислення науково-теоретичної літератури з досліджуваної проблеми, сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового статусу ДПІ в Україні. Основні з них такі: За результатами історико-правового аналізу становлення ДПІ з’ясовано, що ДПІ у своєму становленні пройшли історичний шлях від місцевих фіскальних органів у державному апараті країни до створення власне ДПІ у структурі єдиної централізованої системи органів державної податкової служби України, що було обґрунтовано підвищенням ролі податків у формуванні доходної частини державного бюджету, удосконаленням податкових механізмів одночасно зі зміною форми державного устрою, політичного режиму та відповідно організації державного управління. Дана обумовленість дозволила виділити три етапи у становленні ДПІ. Перший етап пов'язаний із формуванням фіскальних органів в Україні, другий – з діяльністю місцевих податкових органів у радянський період, а третій – з побудовою єдиної вертикальної структури державної податкової служби сучасної України, у складі якої починають функціонувати власне ДПІ як органи державної виконавчої влади. Адміністративно-правовий статус ДПІ являє собою складну юридичну конструкцію, головною складовою якої є компетенція, що доповнюється відповідальністю, завданнями, функціями, організацією (структурою) та порядком діяльності (форми та методи діяльності, порядок створення ДПІ та їх припинення). У зв’язку цим можна визначити, що ДПІ є органами державної виконавчої влади, відносно самостійними структурними елементами єдиної, централізованої системи органів державної податкової служби України, які в межах визначених завдань та своєї компетенції здійснюють специфічну діяльність у сфері державного фінансового контролю з метою втілення у життя законодавства у сфері оподаткування, грошового та валютного обігу та ін., контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби України.
На основі аналізу нормативно-правових актів та в результаті здійснення в дослідженні теоретичних узагальнень зроблено висновок про необхідність розробки відповідних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання адміністративно-правового статусу ДПІ. У зв’язку з цим у зазначених нормативно-правових актах, на нашу думку, доцільно: визначити підстави та порядок припинення ДПІ; закріпити відповідальність органу державної податкової служби України; передбачити можливість створення Державною податковою адміністрацією України спеціалізованих ДПІ; скасувати положення про конфлікт інтересів, передбачений нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». 3. З’ясування місця і ролі ДПІ у системі податкових органів обґрунтовується компетенцією цих державних органів, що має спеціальний характер. За наявності принципу законодавчого розподілу функцій між різними рівнями органів державної податкової служби України ДПІ здійснюють безпосередній контроль над платниками податків у межах певної території та проявляють себе у взаємовідносинах з ними, по-перше, як контролюючі органи, які здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов’язкових платежів) і погашенням податкового боргу, по-друге, як органи стягнення, уповноважені здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених законом. 4. Нормативно-правовове регулювання адміністративно-правового статусу ДПІ являє собою сукупність узаємопов’язаних блоків нормативних актів різної юридичної чинності: 1) конституційного; 2) законодавчого; 3) підзаконного. Дослідження адміністративно-правової бази діяльності ДПІ дозволяє зробити висновок про необхідність удосконалення нормативно-визначеного співвідношення наданих ДПІ повноважень, закріплених функцій та поставлених завдань перед органами державної податкової служби України з метою забезпечення їх одночасної об’єктивної обумовленості. Опитувані респонденти (72,3%) наголошують на недосконалості законодавства, що регулює діяльність ДПІ, як чинник, що негативно впливає на авторитет цих державних органів. У зв’язку з цим пропонується внести зміни до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими запровадити додаткові повноваження ДПІ, а саме: на застосування податкової застави та адміністративного арешту активів платника податків; на виклик громадян для надання пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок; на вилучення документів, що свідчать про факти ухилення від оподаткування у громадян-підприємців або таких, що зобов’язані сплачувати податки та обов’язкові платежі; на звернення до суду з такими видами адміністративних позовів (позовних заяв): про стягнення боргу платника податків; про визнання правочину або господарського зобов’язання недійсним; про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; про стягнення коштів без установлених законом підстав; про скасування державної реєстрації суб’єктів господарювання (припинення суб’єкта господарювання шляхом його скасування); про визнання недійсними установчих документів суб’єктів господарювання. 5. Реалізація ДПІ повноважень щодо реєстрації й обліку платників податків, інших платежів дозволить залучити до процесу оподаткування всіх належних суб’єктів у межах певних процедур, встановлених чинним законодавством, здійснювати Державній податковій адміністрації України прогнозування й аналіз надходжень платежів до бюджетів та державних цільових фондів на підставі даних оперативного обліку. Це є безпосередньою передумовою для здійснення ДПІ податкового контролю. 6. На підставі аналізу повноважень ДПІ щодо здійснення податкового контролю встановлено, що дані органи державної податкової служби України є органами податкового контролю, які спостерігають за фінансово-господарською діяльністю платників податків та інших платежів з метою оптимізації їх діяльності щодо належного виконання податкового та іншого законодавства, уповноважені здійснювати перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також щодо дотримання платниками податків вимог іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби України. З метою підвищення ефективності діяльності ДПІ у цьому відношенні пропонується: а) запровадити у чинне законодавство дефініцію податкового контролю, визначивши його принципи, форми та методи; б) скасувати положення про додаткові підстави проведення позапланових виїзних перевірок платників податків, визначені пп. 7.2.6 і 7.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість»; в) розширити перелік підстав для проведення позапланових виїзних перевірок, зокрема у разі необхідності перевірки фактів, викладених у запереченнях платника податків до акту перевірки; г) виокремити порядок та підстави проведення планових або позапланових перевірок у межах повноважень ДПІ, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». 7. Підставою для реалізації ДПІ повноважень щодо стягнення надходжень до бюджетів та державних цільових фондів є наявність податкового боргу, що має юридично визначений зміст, та заборгованості зі сплати неподаткових доходів, установлених законодавством. Убачається, що визначення ДПІ органами стягнення заборгованості юридичних осіб за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, суперечить логіці функціонування цих державних органів. |
