В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної реалізації адміністративно-правових засобів забезпечення міліцією безпеки дорожнього руху. Основні з них такі: 1. Для працівників Державтоінспекції потрібно розробити і затвердити наказом МВС України порядок звітності про застосування окремих заходів переконання як засобу забезпечення безпеки дорожнього руху (наприклад, відвідування з профілактичною метою закладів освіти; проведення лекцій, бесід тощо). 2. Доцільно внести зміни до п.21 ст.11 Закону України “Про міліцію”, закріпивши положення про те, що зупинка транспортного засобу має розглядатися як захід припинення і тільки у виняткових випадках (прямо зазначених в Законі) – як адміністративно-запобіжний захід. 3. В законодавстві необхідно чітко і остаточно сформулювати поняття огляду, підстави і порядок його застосування, а також визначити ознаки відмежування адміністративно-попереджувального огляду (зокрема, транспортного засобу) від огляду з метою припинення проступку, а також від огляду і обшуку, які здійснюються відповідно до кримінально-процесуального законодавства. 4. В Законі України “Про міліцію” слід закріпити підстави і порядок доставлення порушника як заходу адміністративного припинення. 5. В ст. 264 КпАП України необхідно закріпити реквізити, які мають відображатися в протоколі огляду речей, транспортних засобів чи особистого огляду громадян, а також обов’язковість його складення і в тому випадку, якщо в результаті огляду нічого протиправного виявлено не було. 6. В Законі України “Про міліцію” (ст. 11) доцільно передбачити право працівників міліції здійснювати як захід припинення вилучення номерних знаків транспортних засобів, продублювати це право і в ст. 265 КпАП України, повернувши їй редакцію, яка діяла до 2001 року. 7. Необхідно законодавчо закріпити підстави і процедуру відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, вирішити питання про обов’язковість оформлення протоколу затримання транспортного засобу на цей час. 8. З метою підвищення ефективності адміністративного штрафу як засобу забезпечення безпеки дорожнього руху необхідно переглянути його розміри, переважно у бік збільшення, оскільки в наш час вони не відповідають суспільній шкідливості правопорушень у цій сфері. 9. Доцільно повернути працівникам Державтоінспекції повноваження щодо стягнення штрафу на місці вчинення правопорушення, передбачивши його в абсолютно визначеному розмірі. 10. Варто зменшити строки позбавлення права керування транспортними засобами, передбачивши мінімальний строк від 1-2 тижнів або місяців, а максимальний – до 1-2 років, що дозволить підвищити його ефективність завдяки частішому застосуванню. 11. Доцільно передбачити адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху менш ніж на 20 кілометрів на годину, доповнивши ст. 122 КпАП України новою частиною. 12. В ст. 256 КпАП України необхідно відмовитися від вживання терміна “порушник” на стадії складання протоколу і замінити його терміном “особа, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення”. 13. В ст. 15 Закону України “Про міліцію” слід визнати, що вогнепальну зброю для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження працівники міліції не застосовують, а використовують. 14. В КпАП необхідно уточнити процедуру передачі адміністративних матеріалів з міліції в суд і законодавчо встановити строк цієї процесуальної дії. | 