За результатами дослідження сформульовані найбільш важливі наукові положення і практичні пропозиції. Податкові правовідносини, як особливий вид правових відносин, визначаються нами як суспільні відносини, що виникають у сфері дії публічного права між державними фінансовими (податковими) органами і фізичними та юридичними особами з приводу обов’язкових платежів у бюджети всіх рівнів, врегульовані нормами податкового права. Особливостями податкових правовідносин є те, що : а) зв’язок між їхніми суб’єктами виникає виключно на основі норм права; б) зв’язок між їхніми суб’єктами виникає на основі норм права через їх суб’єктивні юридичні права та обов’язки. Особливий юридичний зв’язок між суб’єктами, що завжди виникає на базі їх матеріальних інтересів, існує саме тому, що ці суб’єкти є носіями відповідних прав і обов’язків; в) зв’язок, який виникає на основі норм фінансового права між суб’єктами, має індивідуальний, конкретно визначений характер. Це зумовлене насамперед, тим, що правовідносини так або інакше є індивідуалізованим за своїм суб’єктним складом, за змістом прав і обов’язків цих суб’єктів; г) зв’язок між їхніми суб’єктами виникає на підставі норм права і підтримується (гарантується) примусовою силою держави. До змісту правовідносин і, в тому числі, податкових правовідносин, входить дозволена поведінка однієї сторони податкового органу і належна поведінка другої сторони (платника податків), тобто суб’єктивні права та обов’язки сторін. У податковому законодавстві має місце невизначеність правового статусу платників податків, що призводить до диспропорцій прав і обов’язків, тобто обсяг прав платників податків є набагато меншим за обсяг їхніх обов’язків. У цьому зв’язку пропонуємо встановити рівновагу між платниками податків і податковими органами, що дозволить уникнути зайвих репресивних заходів стосовно законослухняних платників податків. Пропонується внести ряд змін до чинного законодавства, спрямованих на попередження заподіяння шкоди суб’єктам господарювання контролюючими органами при здійсненні ними відповідних дій, на які вони уповноважені. Зокрема, ввести адміністративну відповідальність за незаконний арешт майна і грошових коштів; встановити вичерпний перелік можливих рішень, які повинен прийняти суддя при розгляді такої скарги. У відповідності до статті 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” за невиконання або неналежне виконання посадовими особами державної податкової служби своїх обов’язків вони притягуються до матеріальної відповідальності, при цьому шкода, заподіяна такими неправомірними діями посадових осіб державної податкової служби, підлягає відшкодуванню за рахунок державного бюджету. Пропонується відшкодовувати заподіяну платникам податків шкоду в першу чергу, за рахунок коштів, що виділяються на фінансування органів, які цю шкоду заподіяли, а вже потім – за рахунок коштів бюджету і внести відповідні зміни до статті 13 зазначеного Закону. До адміністративно-правових засобів забезпечення прав фізичних осіб у податкових правовідносинах належать: надання права самостійного нарахування сум податкових зобов’язань; право подачі скарги у випадках незгоди з сумами податкових зобов’язань, визначених податковим органом; право участі в процедурі розгляду скарг; право участі у компромісному вирішенні суми боргу в апеляційному розгляді скарги; право визначення черговості погашення зобов’язань на користь кредитів; обмежувальне право користування активами, що знаходяться у податковій заставі й інші. Упорядкування і вдосконалення адміністративно-правових засобів забезпечення прав фізичних осіб у податкових правовідносинах необхідно здійснювати у напрямках: приведення у повну відповідність норм підзаконних актів Державної податкової адміністрації до норм основного Закону України від 21 вересня 2000 р.; розробки й узаконення критеріїв і умов, за яких платник податків – фізична особа буде мати право на відстрочку і розстрочку погашення податкових зобов’язань і податкового боргу замість суб’єктивного рішення посадових осіб податкових органів; спрощення методики нарахування податків, що сплачуються фізичними особами; відповідності рівня оподаткування фізичних осіб рівню надання безкоштовних послуг державою; розвитку партнерських відносин органів податкової служби з фізичними особами – платниками податків, видання масовим тиражем пам’ятки фізичним особам – платникам податків з роз’ясненням їхніх прав і обов’язків, а також методики нарахування по кожному з податків. | 