У результаті дисертаційного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на системне удосконалення адміністративно-правових й організаційних засад та напрямків співробітництва України та ЄС у пріоритетних сферах суспільного життя, а також визначення шляхів виведення зазначеного співробітництва на якісно новий рівень. Основні з них наступні: 1. Зважаючи на необхідність виведення відносин між Україною та ЄС на якісно новий рівень, у дисертації визначено адміністративно-правові та організаційні особливості сучасної політики розширення ЄС, окреслено позитивні та негативні наслідки такого розширення для України; наведено перспективи можливого подальшого розширення ЄС, яке може відбутися виключно після удосконалення керівних інституцій ЄС та підготовки відповідного політичного ґрунту. 2. Запропоновано та обґрунтовано для налагодження ефективного співробітництва між Україною та ЄС формувати та реалізовувати державну політику у сфері зазначеного співробітництва як зважений стратегічний курс держави, спрямований на створення внутрішніх передумов щодо набуття Україною членства в ЄС та всебічне співробітництво у пріоритетних сферах. 3. Обґрунтовано необхідність включення сфери державного управління до переліку пріоритетних сфер співробітництва України та ЄС. Визначено, що подальший розвиток сфери державного управління як однієї із пріоритетних сфер співробітництва Україна - ЄС та однієї із обов’язкових умов повноправного членства в ЄС передбачає необхідність створення та функціонування публічної адміністрації в Україні, основін напрямки діяльності якої визначено у роботі. 4. Базуючись на чинному національному законодавстві, документах ЄС та спільних міжнародно-правових актів керівних інституцій ЄС та України, запропоновано вирішити проблему поглиблення відносин між Україною та ЄС за умов сучасного розширення ЄС шляхом розробки та прийняття нової Угоди про поглиблену співпрацю між Україною та ЄС, концептуальний підхід і принципи якої розглянуто у роботі. 5. З метою забезпечення поглиблених відносин між Україною та ЄС, а також виведення співробітництва на якісно новий рівень визначено та досліджено адміністративно-правові та організаційні механізми розвитку діалогу Україна-ЄС, зокрема проаналізовано переговорний процес щодо розробки та підписання нової Угоди про поглиблену співпрацю між Україною та ЄС. 6. Виходячи із того, що однією із важливих та ефективних форм забезпечення державної політики співробітництва з ЄС є здійснення державного управління співробітництвом у пріоритетних сферах, запропоновано та обґрунтовано доцільність формування зваженої системи органів державної влади України, компетенція яких частково або повністю пов’язана із виробленням та реалізацією державної політики у напрямку європейської інтеграції та налагодженням якісного співробітництва між Україною та ЄС у сучасних умовах. Обгрунтовано доцільність системного утворення спільних органів співробітництва Україна-ЄС та їх взаємодії з відповідною системою органів державної влади України. Запропоновано конкретні організаційно-правові механізми інституційних перетворень у напрямку набуття Україною членства в ЄС. 7. З огляду на важливість з’ясування змісту поняття «адаптація», а також невизначеності цього терміна у національному законодавстві та у науковому обігу, у дисертації завдяки комплексному дослідженню й узагальненню основних положень теорії адаптації та дослідженню концептуальних засад політики України та ЄС визначено та розкрито сутність поняття адаптація адміністративного законодавства України до норм та стандартів ЄС. 8. Запропоновано категоріальний апарат європейської інтеграції шляхом розкриття змісту понять «інституційне забезпечення співробітництво України з ЄС», «адміністративно-правове забезпечення співробітництва України з ЄС» та показано роль зазначених видів забезпечення у державному забезпеченні спільної політики ЄС та України щодо налагодження якісного співробітництва. 9. З метою набуття нового та посиленого виміру в галузі адаптації адміністративного законодавства України до норм та стандартів ЄС запропоновано та обґрунтовано необхідність дослідження інституційного механізму адаптації адміністративного законодавства України до Європейського адміністративного простору. 10. Запропоновано вирішити проблему удосконалення правового та організаційного забезпечення наукового та інноваційного розвитку в Україні шляхом здійснення виваженого управління зазначеним співробітництвом. З цією метою визначено організаційно-правовий механізм поступової інтеграції Українського наукового простору до Європейського задля плідного співробітництва в їх рамках. 11. Відмічаючи позитивні зрушення щодо розбудови інформаційного суспільства в Україні та зважаючи на інтеграцію України до ЄС, запропоновано та обґрунтовано необхідність внесення змін до законодавства України у відповідності до європейських стандартів. Визначено основні засади побудови інформаційного суспільства в Україні та інтеграції його до Європейського інформаційного суспільства. 12. Для забезпечення ефективного транскордонного співробітництва між Україною та ЄС й виведення його на якісно новий рівень запропоновано низку організаційних та адміністративно-правових заходів задля належного управління транскордонним співробітництвом між Україною та ЄС. | 