У результаті проведеного дослідження дисертантом сформульовано низку висновків, рекомендацій та пропозицій. Основні з них такі: Зазначається, що провадження за справами про звернення громадян являють собою регламентовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність визначених у законодавстві суб’єктів розгляду звернень, суттю якої є вирішення різноманітних питань як юрисдикційного, так і неюрисдикційного характеру, поставлених громадянами, на основі всебічного і об’єктивного з’ясування всіх обставин справи та вжиття за необхідності відповідних заходів, спрямованих на задоволення потреб громадян, реалізацію та захист їх прав та свобод. Провадження зі звернень громадян може бути визначено як правовий інститут і як вид адміністративно-процесуальної діяльності. У першому випадку - це сукупність відповідних правових норм, у другому – врегульовані адміністративно-процесуальними нормами порядок дій суб’єктів провадження у зв’язку з реалізацією його задач. Зазначене провадження - це системне утворення, комплекс взаємопов’язаних процесуальних дій, які: створюють певну сукупність процесуальних правовідносин, що відрізняються предметною характеристикою і взаємопов’язаністю з відповідними правовідносинами; потребують встановлення доказів, а також обґрунтування всіх обставин і фактичних даних юридичної справи, що розглядається; що спричиняють необхідність закріплення офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах, документах. У роботі зазначено, що серед задач провадження зі звернень громадян в органах прокуратури насамперед можуть бути виділені наступні: своєчасне, всебічне повне та об’єктивне з’ясування обставин кожного звернення; вирішення звернення у точній відповідності з чинним законодавством; виявлення причин та умов, які спонукали громадянина здійснити звернення; забезпечення виконання прийнятого рішення; здійснення юридично-роз’яснювальної роботи серед населення щодо дотримання законів, зміцнення законності. Визначено загальні і спеціальні принципи провадження за зверненнями громадян в органах прокуратури. До загальних принципів варто віднести: законність, рівність людини і громадянина перед законом і органом, що вирішує справу, об’єктивність, або матеріальна істина, ведення справи національною мовою, гласність, відповідальність за порушення правил процесу і за прийнятий акт (рішення). Особливе місце, на думку автора, займає презумпція правомірності дій та правової позиції громадянина. До числа спеціальних принципів, що забезпечують механізм провадження зі звернень громадян, відносяться принципи рівної відповідальності держави і громадянина, загального права на подання звернення; свободи змісту звернення; принцип комплексного підходу при здійсненні провадження зі звернень громадян; принцип повного відновлення у колишньому становищі. У провадженні зі звернень громадян в органах прокуратури можна виділяти наступні стадії: порушення справи за пропозицією, заявою або скаргою (залежно від форми подання звернення - реєстрація письмового, або заслуховування усного); розгляду і перевірки фактів, що містяться у зверненні; прийняття рішення за пропозицією, заявою або скаргою і виконання прийнятого рішення за зверненням; оскарження прийнятого рішення. Широке коло різновидів взаємовідносин громадян з органами державної влади та місцевого самоврядування зумовили необхідність наглядової діяльності органів прокуратури у провадженні зі звернень громадян. Органи прокуратури становлять правову надбудову над елементами системи суб’єктів провадження зі звернень громадян і водночас відбивають зв’язок між сукупністю елементів досліджуваної системи суб’єктів. Аналізуючи місце і роль органів прокуратури в системі суб’єктів провадження за зверненнями громадян, автор доводить необхідність збереження за органами прокуратури загальнонаглядової функції. Зроблено висновки про необхідність вдосконалення законодавства, яке регламентує провадження за зверненнями громадян. Підкреслюється необхідність визначення поняття колективного звернення громадян на законодавчому рівні і його закріплення в законодавстві як окремого різновиду звернень громадян. На думку автора, колективним зверненням можна вважати звернення двох і більше осіб, а також звернення, прийняте на мітингах або зборах і підписане організаторами або учасниками мітингу, зборів із зазначенням місця та дати проведення. Зважаючи на необхідність забезпечення суб’єкту звернення можливостей для доведення своєї позиції пропонується законодавчо закріпити обов’язок суб’єкта розгляду справи сприяти громадянам в одержанні необхідних доказів та надавати необхідну правову допомогу. Вважається доцільним закріпити законодавчо скорочені терміни розгляду звернень військовослужбовців у зв’язку із специфікою проходження військової служби, а також для окремих категорій громадян з огляду на наявність відповідних заслуг та особливості їх правового статусу. Пропонується детально регламентувати процедуру перевірки фактів, що містяться в пропозиції, заяві або скарзі громадянина. Для цього, зокрема, варто нормативно закріпити визначення доказування, способів збирання доказів по скарзі, перевірки конкретної пропозиції або заяви і ряду інших процесуальних дій, що справляють безпосередній і опосередкований вплив на ухвалення рішення по поданому громадянином зверненню. У зв’язку з цим вбачається доцільним ввести відповідні доповнення до Закону України “Про звернення громадян”. Доцільним вважається також встановити відповідальність посадових осіб за навмисне чи несвоєчасне ненадання громадянам відповідних документів. Чіткого законодавчого закріплення потребують і питання, що торкаються прийняття рішення за зверненнями. Підкреслюється особливе значення стадії виконання рішення по зверненню громадянина, наголошується на необхідності посилення ролі та значущості прокурора на даній стадії провадження. Особливу групу учасників провадження складають громадяни – суб’єкти звернення. Формування та реалізація їх адміністративно-процесуального статусу повинні, на думку автора, відповідати конкретним цілям, а саме: визнання громадянина повноправним суб'єктом - учасником адміністративно-процесуальних правовідносин; наділення громадянина конкретним комплексом процесуальних прав і обов'язків, а також можливістю виконувати ці обов'язки; надання цьому комплексу прав і обов'язків офіційного характеру через закріплення його в правових нормах. Формування й реалізація адміністративно-процесуального статусу громадянина перебуває в тісному зв'язку з регламентацією правового стану інших суб'єктів адміністративного провадження. Однією з умов, необхідних для чіткої реалізації права громадянина на подання звернень, може стати така організаційно-правова система вирішення звернень громадян, яка не тільки забезпечить своєчасне і об’єктивне прийняття рішень за зверненнями, але й буде сприяти вжиттю заходів щодо їх швидкого виконання. Як забезпечення однієї з організаційно-правових гарантій законності здійснення провадження за зверненнями громадян в органах прокуратури, вважається доцільним ввести норму, яка б допускала можливість застосування звукозапису під час прийому громадян. Важливою організаційно-правовою гарантією законності при розгляді і вирішенні пропозицій, заяв і скарг громадян в органах прокуратури могло б стати закріплене у відомчому нормативному акті положення про те, що звернення громадян розглядають як посадові особи, так і уповноважені на те співробітники або спеціально створені для цього структурні підрозділи. Це дозволить зазначеним співробітникам мати повноцінну й об'єктивну інформацію про недоліки в діяльності підлеглих апаратів, підрозділів і служб роботи зі зверненнями громадян, що у свою чергу дозволить більш оперативно забезпечувати контрольні функції, а також надавати практичну і методичну допомогу в організації провадження за пропозиціями, заявами і скаргами громадян. Серед напрямків удосконалення та докорінного поліпшення роботи зі зверненнями громадян в органах прокуратури слід виділити: створення громадянам найбільш сприятливих умов для звернення із пропозиціями, заявами або скаргами; оптимізація організаційної складової провадження: упорядкування і чітка регламентація системи реєстрації звернень, скорочення етапів проходження, невиправданих передач від одного виконавця до іншого; скорочення часу “очікування” вирішення і часу звернення в цілому; створення єдиної безперервної системи контролю, надання юридичної і практичної допомоги в ході роботи з пропозицією, заявою або скаргою; навчання і перепідготовка кадрів відповідних служб, апаратів і підрозділів для належного здійснення провадження за пропозиціями, заявами і скаргами громадян. Дисертантом підкреслено, що організаційно-правові гарантії законності полягають не тільки у створенні досить ефективного механізму відновлення порушених норм, але й у забезпеченні такого порядку застосування норм права, які б належним чином запобігали можливості подібних порушень. Серйозною організаційно-правовою гарантією законності при здійсненні провадження за зверненнями громадян в органах прокуратури має стати встановлення подвійного контролю за виконанням рішення. Для цього необхідно закріпити у законодавстві положення про те, що провадження за зверненням вважається закінченим тільки після виконання прийнятого по ньому рішення. Автор вважає за доцільне розробку і введення в дію автоматизованої пошукової системи (АІПС) “Звернення громадян”. |
