У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції сутності та особливостей приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва як підстави набуття права власності на зазначені об’єкти, засад адміністративно-правового регулювання приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва та формулюванні науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо їх удосконалення. В результаті дисертаційного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на виконання зазначеного завдання. Встановлено, що приватизація державного та комунального майна як об’єкт адміністративно-правового регулювання є специфічним процесом, тобто врегульованою правовими нормами діяльністю органів державної влади з передачі державного та комунального майна у власність приватних (фізичних та юридичних) осіб. Обґрунтовано висновок про те, що приватизаційний процес належить до адміністративних проваджень. Про це свідчить таке: 1) детальна адміністративно-правова регламентація поведінки учасників процесу приватизації на всіх її етапах; 2) наявність обов’язкового учасника приватизаційних дій – органу влади, який функціонує в процесі на всіх його етапах; 3) безперервність приватизаційного процесу – від ініціативи щодо проведення приватизації до виконання приватизаційної угоди, наявна структурна організація дозволяє вести мову про стадії (етапи приватизаційного процесу). Приватизаційні угоди визнаються різновидом адміністративних договорів, комплексним міжгалузевим інститутом, що регулюється як адміністративно-правовими нормами, так і нормами зобов’язального права. Приватизаційну угоду визначено як засновану на нормах адміністративного права угоду двох або більше суб’єктів, один з яких – завжди носій державної влади – вступає в договірні відносини з метою реалізації своєї компетенції, яка передбачає, припиняє і змінює взаємні права та обов’язки його учасників щодо здійснення функцій в сфері управління державною (комунальною) власністю та відчуження об’єктів приватизації. Зроблено і обгрунтовано висновок, що адміністративно-правове регулювання процесів приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва реалізується через владну, організуючу діяльність держави з відчуження державного майна (об’єктів незавершеного будівництва) в приватну власність юридичних та фізичних осіб. Воно базується на владному, імперативному методі, забезпечує вирішення питань управлінського характеру та реалізацію публічних інтересів, на відміну від цивільно-правового методу, спрямованого на досягнення юридичної рівності сторін та передачі еквіваленту учасникам правочинів. Об’єкти незавершеного будівництва внаслідок їх особливої правової природи та значущості для економіки визнаються законодавством специфічними об’єктами приватизаційних відносин. Визначено зміст інституту адміністративно-правового регулювання відносин у сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва: формулювання цілей та завдань процесів приватизації; вироблення форм та методів їх здійснення; прийняття правових норм, які визначають порядок здійснення приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва; формування організаційних структур зі здійснення приватизації, створення способів та форм її забезпечення; встановлення методів та форм державного контролю та відповідальності за порушення положень законодавства про приватизацію об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва. Проведено класифікацію суб’єктів управління у сфері відчуження (приватизації) об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва залежно від характеру компетенції, здійснено характеристику їх функцій та повноважень. Висловлено критичні зауваження та відповідні пропозиції щодо їх упорядкування. Обгрунтовано висновок про необхідність удосконалення законодавства з питань приватизації державного майна (насамперед, оновленні Державної програми приватизації), визначено основні засади такого вдосконалення. Визначено, що суб’єкти безпосереднього управління у сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва, які виконують встановлені законодавством завдання з приватизації зазначених об’єктів, фактично виконують функції органів виконавчої влади, хоча не завжди прямо визначаються як такі в законодавстві. З’ясовано особливості актів державного управління в сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва, які визначають їх юридичну природу. Виходячи з визначених ознак, під актами управління в сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва пропонується розуміти вольові владні дії спеціально уповноважених державних органів, що вчинюються на основі та на виконання законів, спрямованих на встановлення (зміну або припинення) правовідносин з метою виконання функцій державного управління з приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва. Дано детальну характеристику провадження з підготовки і прийняття нормативних та індивідуальних актів управління в сфері приватизації об’єктів незавершеного будівництва, виділено та охарактеризовано стадії зазначених проваджень. Обгрунтовано висновок про необхідність встановлення в законодавстві з метою попередження можливих зловживань з боку організатора аукціону або органів приватизації (в разі фальсифікації протоколу торгів в інтересах певної особи) обов’язку організатора аукціону надавати покупцю документ, що підтверджує факт перемоги в торгах безпосередньо після закінчення аукціону. Таким документом міг би стати витяг з протоколу або повідомлення про визнання певної особи переможцем аукціону, засвідчене ліцитатором як повноважним представником органу приватизації. Встановлено, що при внесенні об’єкта незавершеного будівництва до статутного фонду господарського товариства як внеску держави з наступною приватизацією акцій (часток, паїв) у порядку, встановленому установчими документами товариства та законодавством України, приватизації після завершення будівництва відповідного об’єкта підлягає не об’єкт незавершеного будівництва, а акції (частки, паї), що належать державі у статутному фонді господарського товариства. Фактично ж набуття недержавними суб’єктами прав власності на об’єкти незавершеного будівництва відбувається з моменту утворення господарського товариства (тобто передачі відповідного об’єкта як внеску до статутного фонду). Сформульовано численні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, зокрема до: 1) законів України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про державну програму приватизації», «Про приватизацію державного майна», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного кодексу України; 2) Положення про конкурсну комісію з продажу об’єктів приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.04.2004 р. № 884; 3) Положення про порядок створення відкритих акціонерних товариств на базі майна об’єктів незавершеного будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 270; 4) Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891. Наголошено на необхідності прийняття Закону України «Про фонд державного майна України», нормативно-правового акта, який би врегулював порядок прийняття індивідуальних правових актів управління, які зачіпають права та обов’язки суб’єктів адміністративно-правових відносин в сфері приватизації державного майна (у т.ч. й об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва). | 