В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні галузі автомобільних перевезень як об’єкта державного контролю, сутності державного контролю у цій сфері, основних процедур контрольної діяльності у галузі автомобільних перевезень, основних напрямків та шляхів удосконалення зазначеної діяльності. Дисертантом сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення наукового завдання. Основні з них такі: Уся система автомобільних перевезень є багатоплановою і розгалуженою. До її складу включаються: автомобільні перевізники – фізичні та юридичні особи, що безпосередньо здійснюють перевезення пасажирів та вантажів; суб’єкти господарювання, котрі обслуговують діяльність автомобільного транспорту; замовники автомобільних перевезень; державні органи та органи місцевого самоврядування, які здійснюють контроль за діяльністю всіх перелічених осіб. Глибокий аналіз цієї системи дозволив виокремити ті її складові, що підлягають контролю. Це дозволяє стверджувати, що об’єктом державного контролю у сфері автомобільних перевезень є система юридичних та фізичних осіб, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів з використанням дорожніх транспортних засобів на дорогах загального користування, а також суб’єктів господарської діяльності, котрі надають послуги з організації дорожніх перевезень, забезпечення їх безпеки, обслуговування транспортних засобів, пасажирів та водіїв. Для з’ясування сутності державного контролю в галузі автомобільних перевезень, необхідно розглядати його як функцію управління і враховувати мету такого контролю, його напрямки і наслідки. У зв’язку з цим державний контроль за автомобільними перевезеннями визначено як спостереження і перевірку стану галузі автомобільного транспорту та її елементів за визначеними законодавством напрямками з метою встановлення відповідності між завданнями здійснення безпечних, якісних і ефективних перевезень та надання додаткових транспортних послуг і досягнутими при цьому результатами, а також попередження, припинення та виправлення помилок і неправомірних дій з боку суб’єктів господарювання, досягнення максимально ефективних результатів, дослідження перспектив та напрямків розвитку галузі автомобільного транспорту. Крім традиційних основних форм державного контролю – перевірки, ревізії та заслуховування звітів, у галузі автомобільних перевезень виділено такі специфічні форми: ліцензування видів господарської діяльності щодо надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України „Про автомобільний транспорт”; погодження або надання дозволів на здійснення окремих видів перевезень або відкриття маршрутів руху транспортних засобів; державний технічний огляд колісних транспортних засобів; медичний огляд працівника (водія). У переважній більшості випадків названі форми застосовуються як засоби та форми попереднього державного контролю за автомобільними перевезеннями. Проведене дослідження системи органів державного контролю за здійсненням автомобільних перевезень дало підстави стверджувати, що вона не має окремих ознак цілісності та спрямованості на досягнення єдиної мети. Існуючий Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті не охоплює всієї сфери, що контролюється. Ним практично не передбачено можливості здійснення державного контролю за автомобільними перевезеннями з боку інших органів, крім підпорядкованих Міністерству транспорту та зв’язку України. За певних умов така система може перетворитися на просту сукупність контролюючих органів. Це призведе до збільшення часу та кількості перевірок; перерв і затримок у роботі транспортних підприємств; зменшення ефективності взаємодії контролюючих органів між собою та з об’єктами контролю і т. ін. Запобігти цьому можна шляхом внесення змін до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, які дозволяли б проводити спільні комплексні перевірки одного суб’єкта господарювання кількома зацікавленими органами. Крім того, необхідно передбачити чітку модель та порядок координації контрольної діяльності всіх державних органів, що здійснюють контроль за автомобільними перевезеннями. Державний контроль за автомобільними перевезеннями диференційовано за такими основними напрямками: державний контроль за експлуатацією автомобільних транспортних засобів; державний контроль за процесом здійснення автомобільних перевезень пасажирів і вантажів; державний контроль за інфраструктурою автомобільного транспорту; державний контроль за дотриманням ліцензійних умов господарської діяльності в галузі автомобільних перевезень. Аналіз процедур здійснення контрольної діяльності в галузі автомобільних перевезень дозволив констатувати, що саме процедури ліцензування та викликана ними необхідність здійснення контролю за дотриманням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України „Про автомобільний транспорт”, є найбільш важливим і потужним інструментом державного впливу на діяльність суб’єктів господарювання у сфері здійснення автомобільних перевезень. Внаслідок дослідження виявлено необхідність в удосконаленні механізму юридичної відповідальності перевізників за порушення Закону України „Про автомобільний транспорт”, зокрема в частині надання можливості державним органам примусово за рішенням суду стягувати призначені штрафні санкції. Відсутність такої можливості на сьогодні дозволяє перевізникам не сплачувати фінансові санкції за порушення, що робить недосяжною мету юридичної відповідальності та заважає повною мірою реалізувати на практиці принцип невідворотності покарання за вчинене правопорушення. Усе це не сприяє утвердженню законності у сфері автомобільних перевезень. Основними шляхами поліпшення контрольної діяльності державних органів у галузі автомобільних перевезень визнано вдосконалення законодавства про автомобільні перевезення та створення організаційних умов ефективності контрольної діяльності всіх державних органів у зазначеній сфері. Удосконалення чинного законодавства має відбуватися шляхом спільної нормотворчої діяльності всіх зацікавлених органів, оскільки у випадках розробки нормативно-правового акта тільки одним органом не враховуються завдання інших пов’язаних з ним структур. Це, у свою чергу, призводить до існування прогалин у законодавстві, неузгодження вимог різних актів, унеможливлення належної і дійової співпраці кількох контролюючих органів тощо. Створення належних організаційних умов для ефективної контрольної діяльності всіх державних органів у сфері автомобільних перевезень повинно відбуватися шляхом координації дій кількох контролюючих органів між собою та належного обміну інформацією про результати і наслідки контрольної діяльності кожного з них. Проведене дослідження дозволило науково обґрунтувати необхідність внесення змін та доповнень до чинних нормативних актів і прийняття нових, основною метою яких стане вдосконалення правового регулювання правовідносин, що виникають як у процесі здійснення перевізниками автомобільних перевезень, так і в процесі проведення контрольної діяльності відповідних державних органів у цій галузі. | 