У дисертації наведено теоретичне узагальнення та комплексне вирішення наукового завдання щодо формування адміністративно-правових засад атестації працівників органів внутрішніх справ та розробки науково-обґрунтованих пропозицій для їх удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Серед них найбільш суттєвими є такі: 1. Атестацію працівників органів внутрішніх справ слід розуміти як регламентовану нормативно-правовими актами та засновану на принципах колегіальності, гласності, повноти, всебічності процедуру оцінки уповноваженими на те посадовими особами ділових, службових, особистісних, морально-психологічних та комунікативних якостей осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, їх освітнього, кваліфікаційного та професійного рівня за певний період проходження ними служби з метою виявлення здобутків та недоліків у їх професійній діяльності, відпрацювання шляхів та способів їх усунення, вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки й виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу. 2. Атестація в органах внутрішніх справ характеризується тим, що вона: 1) врегульована нормами адміністративного права; 2) заснована на принципі колегіальності, гласності, об’єктивності та систематичності діяльності уповноважених посадових осіб; 3) передбачає обов’язок працівника міліції звітувати про свою службову діяльність та нести юридичну відповідальність; 4) містить право працівників доводити свою професійну спроможність з метою просування або отримання певних переваг по службі; 5) є формою оприлюднення результатів службової діяльності органу, підрозділу чи окремого працівника органів внутрішніх справ; 6) є одним із етапів проходження служби. 3. Правова природа атестації в органах внутрішніх справ свідчить про дуалістичний характер її нормативного регулювання, в якому взаємодіють норми трудового та адміністративного права при домінуванні останнього. 4. Атестаційне провадження в органах внутрішніх справ слід розуміти як засновану на принципах гласності, загальності, систематичності, об’єктивності, колективності, комплексності, обґрунтованості та врегульовану нормативно-правовими актами процедуру з підготовки, безпосереднього проведення атестації, прийняття рішення за результатами її проведення, оскарження атестаційного рішення та його реалізації. 5. В атестаційному провадженні можна виділити такі стадії: 1) підготовча стадія; 2) стадія безпосереднього проведення атестації та прийняття рішень за результатами проведення атестації; 3) оскарження прийнятого рішення; 4) виконання прийнятого рішення (реалізація рішення, прийнятого за результатами атестації). 6. В ході аналізу законодавства, що регулює порядок атестаційного провадження, та практики його застосування в діяльності органів внутрішніх справ виявлено ряд недоліків як нормативного, так і організаційного характеру і напрацьовано ряд пропозиції та рекомендації щодо його вдосконалення, а саме: 1) до організаційних заходів проведення атестації, окрім визначених у законодавстві, пропонується віднести: проведення навчальної сесії стосовно процедури атестації (роз’яснення порядку проведення атестації, її строків, ознайомлення з правами та обов’язками осіб, що підлягають атестації, роз’яснення порядку оскарження рішень за результатами атестації та ін.); проведення комплексного тестування щодо визначення як професійних навичок працівника, так і його морально-психологічного стану, бесід з працівником, надання йому для заповнення бланків визначення самооцінки; визначення основних диференційованих критеріїв оцінки діяльності працівників відповідно до специфіки служби й напрямку її діяльності; залучення до проведення атестування як членів атестаційної комісії представників профспілок того органу, в якому проходить атестація; складання графіків проведення атестування, списків осіб, які підлягають атестуванню, та надання їх до засобів масової інформації з метою оприлюднення, з обов’язковим зазначенням контактних телефонів довіри керівництва та підрозділів внутрішньої безпеки; забезпечення участі під час засідання атестаційних комісій ветеранів ОВС, працівників органів внутрішньої безпеки, прокуратури, СБУ, окремих громадян, представників громадських організацій, депутатів та засобів масової інформації; 2) для покращання нормативно-правового забезпечення порядку проведення атестації доречно: в Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ (Наказ МВС України від 22 березня 2005 р. № 181): – закріпити норму, відповідно до якої атестованими слід вважати працівників ОВС, які визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді або відповідають займаній посаді за певних умов; у п. 1.4 підставами для проведення позачергової атестації визначити випадки „..допущення суттєвих недоліків у роботі або в поведінці під час виконання службових обов'язків”; визначити й закріпити перелік документів, що подаються до атестаційної комісії для проведення атестації; визначити порядок оскарження рішення атестаційної комісії, відповідно до якого в разi незгоди з її висновком особа рядового чи начальницького складу пiсля засiдання атестацiйної комiсiї має право негайно або протягом 10 днiв з часу оголошення рiшення подати мотивований рапорт на iм’я прямого начальника, який направляє його до атестаційної комісії для повторного проведення атестації; закріпити положення, відносно якого рішення атестаційної комісії може бути оскаржене особою рядового чи начальницького складу, стосовно якої воно винесене, до суду в десятиденний строк з моменту ознайомлення з ним; статтю 12 Закону України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” викласти в такій редакції: – звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитися за систематичне порушення дисципліни, вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ, або в разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді за результатами атестації. 7. Основними напрямками підвищення рівня професіоналізму працівників органів внутрішніх справ слід визнати підвищення кваліфікації та перепідготовку. Перепідготовка повинна здійснюватись у таких випадках, коли: 1) працівник, який відповідає займаній посаді, висувається на вищу посаду в межах певної служби, яка потребує нових знань, умінь і навичок; 2) працівник, який відповідає займаній посаді, підлягає переміщенню на рівнозначну або вищу посаду в іншу службу; 3) відповідно до посади, яку займає працівник, пред’являються нові вимоги, зумовлені перепрофілюванням служби, розширенням кола службових повноважень (але тільки в тому разі, коли такі зміни передбачені нормативно-правовими актами, а не лише ситуативними потребами служби). Підвищення кваліфікації повинно являти собою безперервний процес формування знань та вмінь, який не залежить від часу, умов праці й характеризується відповідними якісними змінами, що відбуваються в суспільстві та системі МВС України. | 