У висновках викладені підсумки дослідження, сформульовані основні положення, обґрунтування і визначення, що складають підсумки дисертації. Формування юридичної конструкції прав та свобод людини і громадянина. їх розвиток пов’язані з визначенням концепції правової держави і обумовлюється системою державних заходів економічного, політичного, правового, організаційного характеру. Перелік прав та свобод громадян повинен відображати потреби суспільства, стимулювати розвиток державно-правових відносин, правової культури громадян. Система конституційних прав та свобод людини і громадянина включає в себе громадські, політичні, соціальні, економічні, культурні права та свободи. Система, на наш погляд, охоплює всі напрямки життєдіяльності держави в сфері економіки, політики. культури, вона дає можливість відслідковувати динамізм їх розвитку. Конструкційні права та свободи громадян реалізуються через їх конкретизацію в нормах галузей права. Така конкретизація складає правовий статус громадян на території держави. Адміністративно-правовий статус людини і громадянина представляє собою систему, елементами якої є адміністративна правоздатність і адміністративна дієздатність. Базуючись на принципах всеоб’ємності, повноти прав та свобод громадян, їх гарантованості, поєднання інтересів особи з державними і суспільними, верховенства права, гласності, динамізму прав та свобод громадян, адміністративно-правовий статус особи відображається в її загальному, соціальному та індивідуальному статусі. Саме такі властивості відображають специфіку адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина. Спосіб захисту прав та свобод громадян – це сукупність ознак правового характеру, що охоплюють сутність порушеного права та особливостей процесу його відновлення, а також виду юридичної відповідальності, яка застосовується до правопорушника. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина охоплюють різноманітні за змістом і об’єктом суспільні відносини, в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності, обов’язковими учасниками яких є громадяни. Вони представляють собою врегульовану адміністративно-правовими нормами діяльність уповноважених органів (посадових осіб) в сфері державного управління, спрямовану на адекватне, вірне розуміння і застосування діючого законодавства, що визначає права та свободи громадян. До способі захисту прав та свобод людини і громадянина належать: а) конституційне право громадян на оскарження; б) судовий контроль та нагляд по захисту прав та свобод громадян; в) загальний нагляд прокуратури, представництво прокурором інтересів громадян в адміністративному судочинстві. В адміністративно-правових відносинах, щодо реалізації конституційних прав громадян на оскарження, в процесі судового контролю та нагляду по захисту прав та свобод громадян, представництва прокурором інтересів громадян в суді, безпосередніми, обов’язковими учасниками даних правовідносин є громадяни. Зміст конституційного права громадян на оскарження, як адміністративно-правового способу захисту прав та свобод людини і громадянина включає соціальний і правовий елементи. Соціальний зміст конституційного права громадян на оскарження характеризуються тим що в ньому виражається міра можливої поведінки громадянина з метою задоволення своїх суб’єктивних інтересів, а відтак і інтересів соціальних. Можливість даного поєднання інтересів гарантується демократичними процесами, що проходять в державі за різними напрямками (економічними, політичними, правовими, культурними). Правовий зміст конституційного права громадян на оскарження обумовлюється його об`ємністью. Конституція України визначає загальний об`єм (масштаб) права на оскарження і це е гарантією його стабільності та запрограмованості на тривалий період використання. Предметне застосування цього права регламентується конституційними законами та галузевим законодавством. Конституційне право громадян на оскарження включає в себе наступні функції: правоохоронну; соціального контролю участі громадян в управлінні державними процесами. Наявність та фактична реалізація даних функцій дає можливість зрозуміти роль і значення конституційного права на оскарження в системі суспільних відносин. Правоохоронна функція означає, що керуючись діючим законодавством, громадянин через скаргу повідомляє компетентні органи, їх посадових осіб про порушення законодавства, що встановлює права та свободи громадян, а також про умови та обставини даних порушень. Функція соціального контролю розкриває те, як громадяни впливають на покращення і удосконалення роботи підприємств, установ та організацій до яких вони звертаються. В процесі реалізації даної функції громадяни реалізують ще одну, тісно пов`язану з попередньою. Вони, вільно висловлюючи свою думку, повідомляють про свої потреби та інтереси. Функція участі громадян в управлінні державними процесами проявляється через можливість за допомогою скарги усувати недоліки в діяльності підприємств, установ та організацій (посадових осіб). Реалізація громадянами конституційного права на оскарження е реалізацією його суб`єктивного права, задоволенням законних інтересів яка здійснюється через особисті дії та дії державних установ, їх посадових осіб. Адміністративно-правова регламентація реалізації конституційного права громадян на оскарження це обумовлена Конституцією, конкретизована нормами адміністративного права сукупність правових відносин (юридичних прав і обов`язків учасниками яких є громадяни, юридичні особи або їх представники. Конкретизація в нормах адміністративного права конституційного права громадян на оскарження – це визначення його статусу через правовідносини з юридичними і фізичними особами починаючи із подачі скарги і до задоволення претензій, висловлених громадянином у ній. „Вертикальність” матеріально-правових адміністративних відносин, в основу яких покладено метод влади-підпорядкування, вимагає особливого, відмінного від ці вільно-правового, процесуального забезпечення розгляду звернень громадян в суді у разі порушення їх прав та законних інтересів з боку органів управління або їх посадових осіб. Зміст та форма діяльності суду за справами, що виникають із адміністративно-правових відносин має бути врегульована адміністративно-процесуальними нормами, що в науці має назву адміністративної юстиції. Межами дії адміністративної юстиції, обов`язковою її ознакою є публічно-правовий спір в сфері державного управління, щодо законності будь якої дії (бездіяльності), правового акта управлінської діяльності. Обов`язковою стороною спору виступає громадянин. Мета дії адміністративної юстиції – припинення незаконного акта управління. Адміністративна юстиція – це спосіб судового контролю та нагляду за законністю в діяльності підприємств, установ, організацій їх посадових осіб, захисту прав та свобод людини і громадянина Основними відмінностями адміністративного судочинства від цивільного, позовного провадження є такі: у справах за заявами на дії (бездіяльність) адміністративних органів (посадових осіб) вирішуються питання адміністративного права, виникаючи із адміністративно-правових відносин; наслідки вирішення питань адміністративно-правового характеру впливають на права та обов`язки суб`єктів управлінських відносин; суд не вирішує суперечку про право, а здійснює перевірку законності і обґрунтованості дій (бездіяльності), актів органів управління, щодо дотримання наданих Конституцією громадянам прав та свобод. Адміністративне судочинство – самостійний інститут публічного права, незалежний від адміністративного процесу. Основними критеріями їх розмежування є: характер провадження, через адміністративне судочинство забезпечується захист прав, свобод і законних інтересів громадян; суб`єктний склад. Суб`єктами адміністративного процесу виступають або тільки юридичні особи (їх представники), або юридичні особи (їх представники) і громадяни. В адміністративному судочинстві обов`язковими учасниками є суд і громадянин. Принципами адміністративного судочинства які відграничують його від інших видів юридичного процесу є: судове керівництво процесом. В процесі розгляду справи суд зобов’язаний з одного боку виявити всі обставини справи, з іншого ініціатива і розсуд сторін, в порівнянні з цивільно-процесуальним правом, має бути обмежена виходячи із специфіки матеріально-правових адміністративних відносин. Обмеження повинно виражатись: в неможливості укласти мирову угоду; змінити предмет і підстави звернення збільшити або зменшити розмір своїх вимог; подати зустрічну заяву юридичної особи; повнота і всебічність судового захисту. Суд не обмежений представленими матеріалами і зобов`язаний вживати всі необхідні заходи щодо встановлення об’єктивної істини; оперативність та економічність процесу. Адміністративне судочинство здійснюється в короткі строки, прийняте рішення має виконуватися вчасно; відповідальність суб`єкта публічної влади. У разі порушення прав та свобод громадян органом влади (посадовою особою) адміністративний суд, в межах закону, приймає заходи щодо притягнення порушників до відповідальності компетентними органами. Адміністративне судочинство здійснюється в межах трьох стадій: підготовка справи до суду. Особливість даної стадії полягає в тому, що вона включає необхідний об`єм адміністративно-процесуальних заходив, який є умовою подальшого розгляду справи, винесення і виконання судового рішення; розгляд справи в судовому засіданні. В межах цієї стадії визначається правове положення учасників адміністративного судочинства, компетенція суду в процесі збору та аналізу зібраних доказів і прийняття рішення по справі; винесення і виконання судового рішення. Одне із основних питань яке вирішується на даній стадії в адміністративному судочинстві полягає в визначенні меж втручання суду в діяльність адміністративних органів (посадових осіб) в процесі поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів громадян. Особливістю наглядової діяльності прокурора по захисту конституційних прав та свобод громадян є те що здійснюється вона через повноваження адміністративно-правового характеру. Реалізуються дані повноваження завдяки зверненню громадянина зі скаргою пор порушення його прав та законних інтересів. Зважаючи на нові вимоги держави до прокуратури, визначені Конституцією України, ії загальнонаглядова діяльність, яка має тимчасовий характер, має зводитись до одного, конкретно визначеного законом завдання – захисту прав та свобод громадян у разі їх порушення з боку органів управління, посадових осіб. Основними принципами наглядової діяльності прокуратури мають бути: а) об`єктивної істини. Він полягає у найбільш повному зборі та об`єктивному дослідженні обставин справи щодо порушення прав та свобод громадян; б) рівності перед законом всіх учасників прокурорсько-наглядової діяльності. Даний принцип передбачає справедливість і об`єктивність в оцінці показань всіх учасників прокурорсько-наглядового процесу; в) ефективності використаних в наглядовому процесі засобів. Він виражається в доцільності, якісності використання засобів прокурорської діяльності; г) відповідальності посадових осіб прокуратури за дотриманням законів, здійснення наглядових заходів в межах компетенції. Це значить, що прокурор відповідає за кінцевий результат роботи, також він відповідає за законом у разі зловживання службовим положенням.; д) презумпції правомірності поведінки піднаглядних прокурору посадових осіб. Зміст цього принципу виражається в об`єктивній оцінці зібраних матеріалів відносно посадових осіб; є) національної мови прокурорсько-наглядового процесу. Він означає тільки одне – діяльність прокуратури має здійснюватись українською мовою. Прокурорсько-наглядовий процес, як спосіб забезпечення прав та свобод громадян здійснюється за такими організаційно-правовими стадіями: а) виявлення порушення його ознак і прийняття рішення про початок наглядового процесу. Дана стадія носить організаційний характер. Основні зусилля прокурора тут спрямовані на отримання фактів щодо порушення прав та свобод громадян; б) перевірка матеріалів які засвідчують порушення прав та свобод громадян, вияснення обставин, причин та умов порушення. На даній стадії прокурор, на основі зібраних матеріалів, вирішує питання щодо відповідності управлінських рішень, дій (бездіяльності) органів (посадових осіб) нормативним актам, які встановлюють право та свободи громадян; в) прийняття заходів по усуненню порушень, поновлення порушеного права чи свободи громадянина. В межах цієї стадії проводиться комплекс заходів адміністративно-правового характеру по поновленню прав, свобод громадян (притягнення винних до відповідальності, повідомлення про прийняте прокурором рішення заінтересованих осіб і т.п.). Представництво прокурором інтересів громадян в адміністративному судочинстві є функцію прокуратури, яка виражається в сукупності прав і обов`язків прокурора, встановлених адміністративно-процесуальними нормами. Підставою для виконання представницьких задач по забезпеченню прав та свобод громадян є факт їх порушення збоку органів управління посадових осіб. Представницьку функцію прокурора, як адміністративно-правовий спосіб забезпечення прав та свобод громадян слід вважати самостійною формою державної діяльності. Необхідною умовою прокурорського представництва інтересів громадян в адміністративному судочинстві є підтримання балансу прав, свобод та законних інтересів громадян , суспільства і держави. Прокурор не може представляти в суді інтереси однієї особи проти іншої. Основне завдання представницької функції прокурора інтересів громадян в адміністративному судочинстві є доказування протиправності дій (бездіяльності), рішень органів управління (посадових осіб) по відношенню до громадян. В основі юридичних гарантій прав та свобод громадян лежать конституційно-правові гарантії, які, в межах правової держави, знаходить свій прояв в наступних принципах: верховенства права; реальності прав та свобод громадян; соціального захисту і соціальної справедливості. Принцип верховенства права, як невід’ємна основа правової держави означає пріоритетність основного закону та норм міжнародного права в системі права держави. Ці пріоритети складають основу гарантії прав і свобод громадян. Зміст принципу реальності прав та свобод громадян виражається в системі законодавчих та організаційних заходів, спрямованих на їх забезпечення. Принцип соціального захисту та соціальної справедливості свідчать, що держава є соціальною, правовою, метою якої можна назвати створення умов економічного, політичного і правового характеру щодо гарантування прав та свобод громадян. Адміністративно-правові гарантії прав та свобод громадян це комплекс адміністративно-правових засобів, що забезпечують повноту, стійкість та стабільність прав та свобод громадян в сфері державного управління. Основною їх ознакою є те, що вони визначені Конституцією України. Зміст адміністративно-правових гарантій полягає в практичному здійсненні державними органами, в особливості органами виконавчої влади, у відповідності з законами та підзаконними актами, юридичних обов’язків по реалізації прав і свобод громадян, створенню умов для їх реалізації і у разі порушення прав та свобод громадян – застосування санкцій. Складовими частинами адміністративно-правових гарантій прав та свобод людини і громадянина слід назвати контроль і нагляд. Контроль, як гарантія прав та свобод громадян, і знаходить свій прояв в його соціальному призначенні і поєднує в собі елементи правоохоронної правозастосовчої та управлінської діяльності: а) правоохоронна діяльність спрямована на припинення протиправних дій посадових осіб і притягнення їх до юридичної відповідальності вона передбачає вплив на порушників законодавства; б) правозастосовча діяльність передбачає кваліфікований нагляд за тим, щоб реальна, фактична діяльність державних органів, їх посадових осіб відповідала тому, що встановлено законом, максимально забезпечувала права та свободи громадян; в) управлінська сутність контрольної діяльності проявляється в правових актах контрольних органів, службових документах; Нагляд, як гарантія прав та свобод людини і громадянина, є управлінською категорією, яка знаходить своє відображення у співвідношенні з контролем, має призначення і здійснюється відповідними методами та у відповідних формах. а) методом наглядової діяльності є її адміністративно-правове регулювання; б) формами наглядової діяльності є: встановлення норм права; виконання організаційних дій і матеріально-технічних дій. | 