Анотація до роботи:

Настюк В.Я. Адміністративно-правові проблеми законодавчого регулювання митної справи в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового степеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2005.

Дисертацію присвячено питанням аналізу адміністративно-правових проблем законодавчого регулювання митної справи. У роботі визначається поняття митного законодавства й предмет його регулювання – суспільних відносин щодо здійснення митної справи. Вивчаються система митного законодавства, його принципи, значення, зміст, форма та юридичні гарантії забезпечення законності в процесі реалізації. Розглянуто також проблеми адаптації митного законодавства України до вимог Європейського Союзу, визначені її етапи та пріоритетні напрямки, подані пропозиції щодо вдосконалення відповідної нормативної бази.

За результатами дослідження в дисертації наведені теоретичні узагальнення й запропановані нові вирішення наукового завдання, що виявляються у комплексному аналізі проблем законодавчого регулювання митної справи. У висновках формулюються основні результати дослідження, найбільш значні положення, пропозиції по вдосконаленню адміністративно-правового регулювання митної сфери, окреслено проблеми, вирішення яких може сприяти підвищенню ефективності адаптації вітчизняного законодавства до вимог Євросоюзу.

1. Сучасне митне законодавство України слід розглядати як систему законодавчих актів, що виражають основоположні митно-правові норми, покликані на засадах принципів єдності гуманізму, демократизму і справедливості регулювати здійснення митної справи в державі. Митне законодавство досліджується в контексті його відмінності від митного права, а також взаємозв’язку з відповідними митно- й адміністративно-правовими нормами. Головним систематизуючим чинником, який характеризує цю галузь українського законодавства й відмежовує її від інших, є предмет регулювання, що становить собою правовідносини по здійсненню митної справи (митної діяльності), якій притаманні відповідні риси, а також взаємозв’язки з іншими видами соціальної діяльності, насамперед, з державним управлінням.

2. Під час вивчення аксіологічного аспекту (суспільної цінності) оновленого митного законодавства України мають ураховуватися дві визначальні позиції: перша пов’язана з місцем і роллю митного законодавства у вітчизняній правовій системі, друга характеризується змістом основних завдань, що покладаються на цю правову галузь як на один з головних правових інструментів забезпечення владно-управлінських процесів у сфері здійснення митної справи.

3. Митна справа – складник державного управління в царині зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності, яку можна визначити як систему суспільних відносин, що виникають під час переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, а також у зв’язку із забезпеченням економіко-регулятивних, фіскальних і правоохоронних завдань митної політики держави, сформульованих у МК України та інших законодавчих актах, де відповідно до норм права одним із суб’єктів виступає орган або установа митної служби, їх організація чи посадовець.

4. Україна має досить розгалужену систему митного законодавства, яка в цілому характеризується єдністю й диференційністю. Єдність системи, утворюючих її актів обумовлена змістом, виражених у них базових митно-правових норм. Зрозуміло, що вся багатоманітність основоположних митно-правових норм не може бути виражена окремим нормативним актом або навіть їх відповідною сукупністю. Ця властивість притаманна всій системі, усім нормативним актам, які входять до її складу. Внутрішня єдність митного законодавства доповнюється зовнішнім верховенством Конституції України, а також об’єднуючою функцією відповідних галузевих кодифікаційних актів. Будучи засобом вироблення нормативних узагальнень і функціональним чинником структури самого митного права, кодифіковані акти виступають об’єднуючим началом стосовно того чи іншого комплексу нормативних актів – своєрідного системного стрижня, що зв’язує нормативний акт у цілі системи і підсистеми. Таким актом у даній системі є Митний кодекс України – визначальний кодифікований чинник (елемент), який об’єднує акти вищих органів державної влади, прийняті з питань митної справи, і надає їм необхідної стійкості і стабільності.

5. Принципи митного законодавства – вихідні, об’єктивно зумовлені основоположні чинники, відповідно до яких формуються й функціонують система і зміст цієї галузі українського права, яка інтенсивно розвивається згідно з вимогами європейського митного простору. При характеристиці галузевих принципів митного законодавства потрібно виходити із взаємозв’язку з принципами здійснення митної справи України, з того, що перші тісно пов’язані з принципами виконавчо-розпорядчої діяльності держави в царині митних відносин, а другі становлять собою потенційні принципи формування галузевих – митного законодавства. У нормах митного права принципи митної діяльності (митної справи) виступають у зміненому виді, приймаючи форму конкретних загальнообов’язкових вимог, що, звичайно, потребує відповідних уточнень і пояснень.

6. Суть у тому, що різностороння система галузевих принципів митного законодавства України поділяється на (а) основні і (б) принципи формування і функціонування його конкретних інститутів (частин). До основних належать принципи регулювання взаємовідносин суспільства й митних органів: а) служіння органів митної служби суспільству й людині; б) обмеженість втручання органів, здійснюючих функції митної справи, в господарську діяльність громадян та їх особисте життя; в) повнота прав і свобод громадян у митно-правовій сфері; г) взаємна відповідальність учасників митних відносин; д) мінімально необхідні повноваження митних органів; е) оптимальне доповнення й урівноваження державно-владних повноважень органів митної служби з компетенцією органів місцевого самоврядування. Усі вони мають загально-галузеве значення, впливають на зміст окремих інститутів митного законодавства і визначають його пріоритети в умовах демократизації суспільства.

7. Митно-правові норми – визначальний елемент змісту митного законодавства – слід розглядати через призму відбиття соціальної дійсності, тобто визначення тотожності предмета їх відображення і предмета регулювання. Митно-правові норми відбивають те, що регулюють. Отже, об’єктом відображення митно-правових норм є відповідні сторони виконавчо-розпорядчої діяльності держави в митній сфері, або відповідно до чинного законодавства здійснення митної справи (діяльності). А чи всі митно-правові норми складають зміст митного законодавства України? У дисертації на це запитання дається заперечна відповідь. Зміст митного законодавства становлять, на наш погляд, не будь-які норми, а лише певні – основоположні у своїй ролі митно-правові норми, а за формою – законодавчі, виражені у відповідних законодавчих актах. Вони і є підґрунтям, ядром митного законодавства. Митно-правові законодавчі норми, як змістовний елемент митного законодавства, – це веління, що видаються державою й нею охороняються; вони покликані регулювати визначальні у своєму значенні сторони митної діяльності держави і служать у зв’язку з цим базою розвитку й удосконалення інших митно-правових норм.

8. Для докладнішого з’ясування теоретичних засад чинного митного законодавства особливо ретельно вивчені питання його форми і змісту. Аналіз остннього дозволив сформулювати висновок, що його основною формою є митно-правовий закон. За своїм значенням це акт стрижневого характеру. Саме в митно-правових законах містяться визначальні митні норми, які започатковують підвалини регулювання митно-правової сфери, розвивають, доповнюють і змінюють її складники, надаючи їй відповідної єдності і стабільності. Митно-правові норми, закріплені в інших нормативних актах, ґрунтуються на митно-правових законах, мають похідний характер, тобто базуються на тому фундаменті, який встановлено в митно-правовому законі. Досить часто виникають ситуації, коли в митній сфері доцільніше використовувати норму підзаконного акта, що зумовлено тим, що закон, будучи стабільним, переважно виконує лише загальну роль. А тому, коли потрібна конкретна регламентація, найчастіше використовуються інші форми законодавства – постанови уряду, відомчі нормативні акти; тобто митно-правовий закон не завжди може відігравати центральну роль у процесі прийняття того чи іншого рішення.

9. Забезпечення законності в митній сфері тісно пов’язано з правовою формою, оскільки законність, включаючи й митну справу, потребує максимальної ефективності такої форми. Зміцнення законності можливе лише на підставі кодифікаційних засад, що забезпечують повноту, єдність, погодженість і стабільність митного законодавства. У підґрунтя режиму реалізації норм митного законодавства мають бути покладені певні юридичні гарантії, які становлять досить складне поняття і включають (а) митно-правові норми, (б) юридичну діяльність щодо їх застосування і (в) спеціально створені державою й передбачені у відповідних нормативних актах способи забезпечення законності – контроль, нагляд, право на звернення. Зазначені елементи становлять основний зміст юридичних гарантій законності в розглядуваній царині державного управління.

10. Стосовно проблеми адаптації митного законодавства України до вимог ЄС зазначимо, що інтеграційні процеси України як незалежної держави у світову економіку розвиваються вже понад 13 років. Сьогодні вони мають два основні вектори – ЄС і ЄЕП. Участь ЄЕП полягає у створенні зони вільної торгівлі, що не повинно стати на шляху намагання входження України в ЄС в перспективі, оскільки ототожнення об’єднання країн Західної Європи й економічної співпраці в рамках ЄЕП є, принаймні, невиправданим. Україна має діяти більш масштабно й розвивати взаємовідносини зі своїми головними партнерами вже сьогодні, послідовно створювати при цьому передумови, необхідні для набуття членства в ЄС. Це має забезпечити її входження до Європейського економічного, політичного і правового простору й отримання на цій підставі статусу асоційованого члена ЄС, що є її головним загальноекономічним пріоритетом в середньостроковому вимірі.

11. Одним з основних пунктів подальшого позитивного зрушення у ставленні ЄС до України можна назвати розвиток партнерства в царині митної справи: (а) вдосконалення митної політики "Україна – ЄС", (б) поліпшення національної митної інфраструктури, (в) модернізація пунктів перетину митного кордону, (г) спільне розв’язання проблеми адаптації митного законодавства України до європейських норм і стандартів, (д) створення для цього відповідних політичних, економічних та організаційно-правових засад.

12. Прийнятий 11.07.2002 р. новий МК України, зберігаючи спадковість основних положень попереднього, є відчутним кроком уперед у процесі адаптації митного законодавства до європейських стандартів і норм. Він по-новому закріплює поняття "митна політика", "митна справа", "митний кордон", "зони митного контролю", визначає систему й організацію діяльності органів митної служби, чітко регулює принципи взаємовідносин митних органів та їх посадовців з іншими органами державної влади, закріплює принципово нові положення щодо міжнародного співробітництва з питань митної справи, окреслює систему оперативного зв’язку між митними органами України й суміжних іноземних держав та ін.

13. Адаптація митного законодавства України – пріоритетна сфера, визначена у ст. 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.94 р. (УПС) і в Загальнодержавній програмі вітчизняного законодавства до законодавства ЄС від 18.03.04 р. (розд. V).

14. Відповідно до вказаних документів на першому етапі адаптації необхідно здійснити низку заходів: а) забезпечити розробку глосарія (словника) термінів acquis communautaire для адекватності їх розуміння й уніфікованого застосування у процесі адаптації, розробити єдині вимоги до перекладів відповідних митно-правових актів на українську мову, створити її централізовану систему; б) провести порівняльно-правове дослідження відповідності митного законодавства України нормам і стандартам європейського митного права; в) створити загальнодержавну інформаційну мережу з питань європейського митного права, забезпечити вільний доступ до неї учасників адаптації законодавства; г) сформувати систему навчання й підвищення кваліфікації працівників митних органів з питань європейського митного права, включаючи розроблення й затвердження відповідних навчальних програм; д) вжити заходів щодо опрацювання й затвердження парламентом та урядом України механізму підготовки планів-графіків адаптації митного законодавства й моніторингу їх виконання; е) на підставі вивчення й узагальнення відповідного досвіду держав Західної Європи створити ефективний механізм адаптування митного законодавства, у тому числі по перевірці проектів законів України та інших нормативно-правових актів щодо їх відповідності acquis ЄС.

15. На другому етапі процес адаптації українського митного законодавства зосереджуватиметься на таких завданнях, як (а) перегляд останнього у сферах, визначених ч. 2 ст. 51 УПС, з метою забезпечення його якнайближчої відповідності законодавству ЄС і (б) створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС і підготовка до асоційованого членства в Євросоюзі.

16. Третій етап адаптації залежатиме від укладення Угоди про асоційоване членство України в ЄС і включатиме період підготовки розширеної програми гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС з метою забезпечення інтеграції України до спільного Європейського ринку.

17. Під час втілення у країні євроінтеграційних процесів необхідно критично підійти до традиційної концепції митно-правового регулювання суспільних відносин, що забезпечить високі позитивні результати лише за наявності й функціонування розвинутих інститутів ринкової економіки, громадянського суспільства і правової держави. У перехідний період розвитку, який зараз переживає Україна, зазначена конструкція митно-правового регулювання має трансформуватись у модель митно-правового забезпечення, в основу якої закладено процес реалізації такої категорії, як митне законодавство. Такий підхід дозволить упровадити новий, досконаліший механізм втілення у життя нагальних для суспільства потреб та інтересів шляхом ефективного поєднання контрольно-фіскальних, тарифних (позатарифних) і правоохоронних функцій органів митної служби.

За темою дисертації опубліковано такі роботи:

Основні положення дисертації знайшли своє відбиття у монографії “Норми митного права: теорія і практика застосування” (Х.: Факт, 2003. – 215 с.) і статтях у фахових виданнях:

1. Настюк В.Я. Проблеми формування та застосування митного законодавства // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 38 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С. 76-83.

2. Настюк В.Я. Основні вимоги щодо застосування норм митного законодавства // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 40 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С. 125-131.

3. Настюк В.Я. Закон як основна форма митного законодавства // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 42 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 131-137.

4. Настюк В.Я. Классификация принципов таможенного законодательства // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 45 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 133-140.

5. Настюк В.Я. Окремі питания реалізації громадянами права на оскарження постанов митних органів // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2000. – № 4 (23). – С. 137-143.

6. Настюк В.Я. Класифікація митно-правових норм: проблеми методології // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 48 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 82-86.

7. Настюк В.Я. Механізм захисту громадянських прав і свобод під час здійснення провадження у справах про порушення митних правил // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 49 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 118-123.

8. Настюк В.Я. Митна справа та митне право в сучасний період // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 50 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 110-116.

9. Настюк В.Я. Особливості правового статусу органів митної служби в Україні // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2001. – № 4 (27). – С. 139-146.

10. Настюк В.Я. Про соціальний захист працівників митних органів // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 51 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 181-186.

11. Настюк В.Я. Митні процеси та злочинність в Україні: їх взаємозв'язок // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2001. – №16. – С. 45-49.

12. Настюк В.Я. Питання ефективності митного законодавства // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 52 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 96-101.

13. Настюк В.Я. Держмитслужба України – провідний орган у реалізації митної політики // Митна справа. – 2002. – № 1. – С. 49-53.

14. Настюк В.Я. Правовий статус працівників митних органів, звільнених за скороченням штатів // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 54 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 115-119.

15. Настюк В.Я. Правові питання інформатизації державного управління в галузі митної справи // Актуал. пробл. держ. управління: Зб. наук. пр. – № 1 (12). – Х.: Укр. акад. держ. управ. при Президентові України, 2002. – С. 183-188.

16. Настюк В.Я. Значення митного права в умовах демократизації суспільства // Держ. буд-во та місц. самоврядування: Зб. наук. пр. – Вип. 3 / Головн. ред. Ю.П. Битяк. – Х.: НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2002. – С. 55-61.

17. Настюк В.Я. Адміністративна відповідальність як складник митного законодавства // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 55 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 120-126.

18. Настюк В.Я. Проходження державної служби в митних органах // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 56 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 105-110.

19. Настюк В.Я. Загальні умови ефективної дії митно-правових норм // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – № 19. – С. 135-140.

20. Настюк В.Я. Структурно-функціональний аспект діяльності митних органів // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 57 / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 113-118.

21. Настюк В.Я. Норми митного права в системі соціально-правових регуляторів // Митна справа. – 2003. – № 5. – С. 70-74.

Статті, виступи, тези, що додатково відображають наукові результати дослідження:

1. Настюк В.Я. Реформування митної системи – важливий напрям адміністративної реформи в Україні // Укр. адм. право: актуал. пробл. реформування: Зб. за матер. Другої нац. наук.-теор. конф. (м. Суми, 25-27 трав. 2000 р.). – Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – С. 183-186.

2. Настюк В.Я. Про захист честі, гідності та ділової репутації громадян у сфері митних відносин // Актуал. пробл. формування прав. держави в Україні: Матер. міжнар. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – Ч. 1 / За ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 227-230.

3. Настюк В.Я. Проблеми неосудності за порушення митних правил // Вісн. Акад. мит. служби України. – 2001. – № 4. – С. 24-26.

4. Настюк В.Я. Значення Конституції України для розвитку митного права // Компетентність України – основа модернізації держави та суспільства: Матер. наук. конф. (м. Харків, 21-22 черв. 2001 р.) – Х.: Право, 2001. – С. 295-297.

5. Настюк В.Я. Деякі міркування щодо подолання корупції у сфері митної діяльності // Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність: Зб. мат. Міжнар. наук.-практ. семін. – Х., 2003. – С. 161-165.

6. Настюк В.Я. Особливості методу правового регулювання митних відносин в умовах Євроінтеграції // Митна політика України в контексті Європейського вибору: Проблеми та шляхи їх вирішення: Матер. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 20-21 лист. 2003 р.) – Дніпропетровськ: Акад. митної служби України, 2003. – С. 109-111.

7. Настюк В.Я. Проблеми правового регулювання взаємодії органів місцевого самоврядування з органами митної служби // Пробл. удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 25 трав. 2004 р.) – Х.: Ін-т держ. буд-ва та місц. самовряд. АПрН України, 2004. – С. 232-235.