У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в наданні обґрунтованих пропозицій, спрямованих на забезпечення та зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ, удосконалення чинного в цій сфері законодавства. В результаті дисертаційного дослідження, пошукувачем сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій. Основні з них такі. Юридична відповідальність працівників ОВС реалізується не стільки з метою покарання тих, хто порушив закон, скільки для того, щоб ці особи належно виконували свої службові обовязки. У звязку з цим в роботі обґрунтовується визначення відповідальності працівників ОВС через її двохаспектне розуміння як особливого правового стану субєктів правовідносин, що передбачає наявність прав та обовязків, закріплених в нормативно-правових актах, необхідність дотримання відповідних приписів, а також можливість у випадку порушення цих приписів настання несприятливих наслідків на підставі та у порядку, встановлених в законі. 2. Специфіка юридичної відповідальності працівників ОВС обумовлена перебуванням цих осіб на мілітаризованій державній службі в органах, які здійснюють функції за допомогою форм та методів, характерних тільки для їх діяльності. Нормами чинного Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ визначаються обовязки працівників ОВС щодо дотримання ними службової дисципліни, встановлюються основні правила їх заохочення, а також застосування стягнень як у випадку скоєння дисциплінарних проступків, так і у разі вчинення певних видів адміністративних правопорушень. Однак, як показує практика, статут не позбавлений недоліків, усунути які можна шляхом суттєвого оновлення його тексту. 3. Як субєкти адміністративних правопорушень працівники ОВС характеризуються додатковими ознаками, серед яких можна вирізнити спеціальні й особливі. Правопорушення, повязані з діяльністю працівників ОВС як осіб, уповноважених на виконання функцій держави (наприклад, корупційні діяння), потребують жорсткішої реакції, а тому у разі їх вчинення доцільно застосовувати не тільки дисциплінарні, а і адміністративні стягнення. Відповідно справи про адміністративні правопорушення повинні вирішуватися неупередженими компетентними органами, якими є суди. В деяких випадках вбачається намагання керівників ОВС вивести своїх підлеглих від адміністративної відповідальності (за порушення правил дорожнього руху, корупційні діяння тощо). 4. В дисертації дисциплінарна відповідальність працівників ОВС визначається як особливий правовий стан субєктів правовідносин, що передбачає наявність у них нормативно закріплених і повязаних з перебуванням на службі прав та обовязків, розуміння доцільності й необхідності дотримання відповідних правових приписів, а також можливість настання несприятливих наслідків у випадку порушення таких приписів на підставі та у порядку, встановлених в законі. Слід також визнати за необхідне включення до тексту оновленого Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ поняття дисциплінарного проступку, в якому мають фіксуватися юридичні ознаки такого правопорушення. 5. Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ можна визначити як врегульовану нормами адміністративного права діяльність уповноважених субєктів, спрямовану на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних справ, які виникають у звязку з наявністю підстав для застосування щодо працівників цих органів заходів дисциплінарного впливу. Така діяльність є підвидом дисциплінарного провадження, базується на його загальних принципах і включає всі стадії, що притаманні такому провадженню. |