1. Спеціальні повноваження у сфері інформаційного забезпечення системи органів виконавчої влади мають наступні міністерства: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України; Міністерство закордонних справ України; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій; Міністерство внутрішніх справ України; Міністерство оборони України; Міністерство юстиції України; Міністерство транспорту та зв’язку України. Враховуючи зростання протягом останніх років обсягу інформації та інформаційних потоків в суспільстві та у сфері функціонування органів виконавчої влади пропонується створити Міністерство інформації України з делегуванням йому повноважень Міністерства транспорту та зв’язку України в інформаційній сфері та сфері зв’язку. 2. Спеціальні повноваження у сфері інформаційного забезпечення системи органів виконавчої влади мають наступні центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом: Служба безпеки України; Головне управління державної служби України; Державний комітет статистики України; Національна комісія з питань регулювання зв’язку України. 3. Інформаційну безпеку слід розглядати крізь органічну єдність ознак, таких як стан, властивість, а також управління загрозами і небезпеками, за якого забезпечується обрання оптимального шляху їх усунення і мінімізації впливу негативних наслідків, зокрема у сфері інформаційної діяльності органів виконавчої влади. 4. Виходячи зі змісту дослідження об’єктами впливу інформаційної зброї можуть бути: інформаційно-аналітичні системи, інформаційно-технічні системи, які включають канали та засоби зв’язку органів виконавчої влади; інформаційні ресурси; державні засоби масової інформації, а також психіка конкретного співробітника органу. 5. Під поняттям „внутрішня інформаційна безпека органів виконавчої влади” пропонується розуміти процес управління загрозами та небезпеками, що виходять зсередини України, за якого органам виконавчої влади всіх рівнів гарантується прогресивний розвиток власних інформаційних інтересів, забезпечується впровадження новітніх технологій у цій сфері з метою наповнення її достовірною інформацією та реалізуються заходи технічного захисту інформації, з метою усунення можливостей її викрадення або несанкціонованого поширення. 6. Виходячи зі змісту та призначення, мети, завдань та функцій системи забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади, структура даної системи, повинна мати наступний вигляд. Стратегічний рівень управління здійснюваний Кабінетом Міністрів України у межах, передбачених Конституцією України та Закону України „Про основи національної безпеки України”. Тактичний рівень управління здійснюваний центральними органами виконавчої влади (міністерства, Державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України; центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом). Оперативний рівень управління здійснюваний місцевими органами виконавчої влади, відповідно до Закону України від 9 квітня 1999 р. „Про місцеві державні адміністрації”. 7. Під адміністративно-правовою формою забезпечення інформаційної безпеки необхідно розуміти здійснення, визначеної нормативно-правовими актами, теорією та практикою державного управління однорідної діяльності посадовими та службовими особами органів виконавчої влади, за допомогою якої реалізується їх компетенція по забезпеченню інформаційної безпеки. Адміністративно-правові форми забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади поділяються на правові та не правові (організаційні та організаційно-правові). До правових форм належать: нормотворча, правореалізаційна та правоохоронна, форми. Неправові форми – організаційні (регламентуюча, матеріально-технічна, ідеологічна, виховна тощо) та організаційно-правові форми (сесії; засідання; збори; місцеві ініціативи; представництво в певних органах чи на певній території; індивідуальна і колективна робота депутатів тощо). 8. Розмаїття правових форм і методів забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки органів виконавчої влади обумовлює необхідність у виробленні єдиних нормативної-правових положень щодо реалізації окресленого напряму. Саме таким документом має виступати доктрина інформаційної безпеки України. Цей документ повинен носити комплексний характер і бути основним системоутворюючим фактором у процесах становлення системи інформаційної безпеки України, і , зокрема, інформаційної безпеки системи органів виконавчої влади. У той же час доктрина інформаційної безпеки не може претендувати на наукове передбачення довгострокових результатів в інформаційній сфері. Вона має розвивати Закон України „Про основи національної безпеки України” стосовно інформаційної сфери. 9. Враховуючи змістовний як науковий, так і практичний потенціал провідного юридичного закладу України – Національної академії внутрішніх справ України, будучи твердо переконаними у необхідності побудови системи внутрішньої інформаційної безпеки органів державного управління, дбаючи про надійний захист прав і свобод людини в Україні, вважаючи за доцільне організацію фахової підготовки та перепідготовки особового складу із забезпечення інформаційної безпеки висловлюємо пропозицію щодо надання Національній академії внутрішніх справ України пріоритетних прав з підготовки та перепідготовки фахівців у галузі забезпечення інформаційної безпеки. | 