Анотація до роботи:

Запорожець М.П. Адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих загальних судів України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00. 07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2004.

Дисертацію присвячено теоретичним і практичним питанням адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих загальних судів України. Встановлено місце внутрішньоорганізаційної діяльності судів в структурі предмета адміністративного права, визначено сутність внутрішньоорганізаційних відносин в місцевих загальних судах, їх особливості і види, охарактеризовано окремі із зазначених відносин, з’ясовано значення інституту адміністративної відповідальності в системі адміністративно-правових засобів забезпечення цих судів. В роботі визначено також шляхи удосконалення чинного адміністративного законодавства та практики його реалізації у сфері забезпечення діяльності місцевих загальних судів України.

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні розуміння сутності та видів адміністративно-правових відносин у місцевих загальних судах, порядку проходження служби суддями, реалізації контрольних процедур за позапроцесуальною діяльністю місцевих загальних судів; встановлення місця органів внутрішніх справ України у справі забезпечення охорони цих судів (суддів), покращення процедур притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, які посягають на нормальну діяльність судів. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Визначено особливості адміністративно-правових відносин у судах, серед яких такі: вони виникають поза сферою здійснення правосуддя, мають щодо місцевого загального суду як внутрішній, так і зовнішній характер; їх переважним зовнішнім учасником виступають органи (представники) судової влади, інші органи держави, покликані сприяти забезпеченню функціонування судів (Державна судова адміністрація), які наділені владними повноваженнями щодо здійснення організаційного забезпечення діяльності судів; вони носять субсидіарний, допоміжний характер, оскільки мають своїм об’єктом дії, поведінку людей, яка не пов’язана з реалізацією основної функції місцевих загальних судів – здійсненням правосуддя.

2. Адміністративно-правові відносини в судах класифіковано за різними підставами, найважливішою визнається класифікація залежно від питань, з приводу вирішення яких вони виникають. Усі позапроцесуальні відносини в судах за цим критерієм поділяються на відносини: кадрового забезпечення; державно-службові; контрольні; охоронні; щодо розгляду звернень громадян; інші (статистика, діловодство, архівна справа).

3. Одним із найважливіших суб’єктів судового управління визнається Державна судова адміністрація. До Закону України “Про судоустрій України” необхідно внести зміни, визнавши, що Державна судова адміністрація є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

4. В державно-службових відносинах у місцевих загальних судах досить часто беруть участь кваліфікаційні комісії суддів. Доцільно законодавчо вирішити питання щодо закріплення за кваліфікаційними комісіями (можливо, також за Державною судовою адміністрацією) права порушувати перед відповідними органами (Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України) питання щодо перевірки кандидатів на посаду судді на предмет їх минулої професійної діяльності, зв’язків із підприємницькими структурами, злочинними формуваннями тощо.

5. З метою забезпечення належного розгляду у місцевих загальних судах звернень громадян необхідно зусиллями судових органів, а також Державної судової адміністрації розробити та прийняти інструкцію про порядок прийому, реєстрації, обліку та розгляду звернень громадян у судах, а також організації їх особистого прийому.

6. Враховуючи високе юридичне та суспільне значення процедури складання присяги суддями, принциповим є питання підвищення її як змістовного, так і організаційного рівнів. Зокрема, пропонується текст присяги доповнити обов’язком судді дотримуватися Кодексу професійної етики судді.

7. Доцільно внести зміни також і до самого Кодексу професійної етики судді і розтлумачити в ньому термін „проступок, який ганьбить честь та гідність судді”.

8. Варто розширити підстави дисциплінарної відповідальності суддів. З цією метою необхідно доповнити ч.1 ст.31 Закону України “Про статус суддів” положенням, відповідно до якого вчинення суддею адміністративного правопорушення визнавалося б такою підставою. Поряд з цим необхідно вирішити також і процедурні питання передачі матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення суддею до кваліфікаційної комісії суддів.

9. Певного уточнення потребує також і правовий статус учасників дисциплінарного провадження. В окремій статті Закону України “Про статус суддів” необхідно передбачити права та обов’язки особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності, зокрема, її право на ознайомлення з матеріалами перевірки до їх передачі на розгляд кваліфікаційної комісії, на завчасне сповіщення про час та місце розгляду справи, її обов’язок дати письмові пояснення щодо суті вчиненого порушення тощо.

10. Неодмінного закріплення у законодавчих актах, які стосуються питання проходження державної служби в органах судової влади, повинно отримати положення щодо заохочення суддів та працівників апарату судів, де бажано закріпити види заохочень, суб’єктів та процедури їх застосування тощо.

11. Головною проблемою, яка негативно впливає на здійснення головами судів своїх контрольних повноважень, призводить до суперечок між окремими суддями та головами судів з приводу можливого перевищення останніми своїх повноважень, визнається відсутність єдиних типових посадових інструкцій голови суду та його заступника (заступників), які необхідно розробити і прийняти.

12. Неодмінного посилення потребує роль судових розпорядників у охороні судів та суддів, що може бути зроблено на прикладі створення служби судових розпорядників у Російській Федерації.

13. Зроблено висновок, що родовим об’єктом адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 185³, 185⁵, 185⁶ КпАП України, є не встановлений порядок управління, а правосуддя. У зв’язку з цим запропоновано змінити назву глави 15 КпАП і викласти її у такій редакції: “Адміністративні правопорушення, що посягають на правосуддя та встановлений порядок управління”.

14. Пропонується викласти ст. 185⁵ КпАП у такій редакції:

„Стаття 185⁵. Перешкоджання явці до суду народного засідателя або присяжного, свідка, потерпілого, спеціаліста, експерта

Перешкоджання посадовою особою підприємства, організації, установи будь-якої форми власності явці до суду народного засідателя або присяжного для участі у судовому засіданні –

тягне накладення штрафу у розмірі...

Перешкоджання посадовою особою підприємства, організації, установи будь-якої форми власності явці до суду свідка, потерпілого, спеціаліста, експерта для участі у судовому засіданні –

тягне накладення штрафу у розмірі...”

15. КпАП України доцільно доповнити новою статтею, яка б передбачала відповідальність за завідомо неправдиві пояснення свідка, спеціаліста, висновок експерта або завідомо неправдивий переклад, надані останніми під час розгляду у суді справи про адміністративний проступок.

16. Назва розділу III КпАП не враховує специфіку судді як суб’єкта адміністративної юрисдикції, тому її пропонується викласти у такій редакції: „Судді, посадові особи та органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні проступки”.

17. Говорячи про види суб’єктів, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, що посягають на нормальну діяльність суду, розглянуто можливість участі у цьому процесі і судових розпорядників. Зроблено висновок, що з урахуванням завдань діяльності останніх, можна було б наділити і їх правом на складання протоколів про адміністративні правопорушення, що посягають на зазначений об’єкт.

18. Запропоновано доповнити КпАП України положенням, яке передбачало б ведення протоколу під час розгляду справи суддею, а також закріпити в КпАП право учасників провадження в справах про адміністративні проступки подавати свої зауваження щодо його змісту. На думку дисертанта, із внесенням зазначених змін до законодавства розгляд справ про адміністративні проступки в судах ще з більшою впевненістю можна буде називати судочинством.

19. Пропонується закріпити в КпАП України положення щодо можливості заявлення учасниками провадження в справах про адміністративні проступки відводу судді, за умови наявності обставин, з якими пов’язані сумніви щодо його неупередженості.

Публікації автора:

1. Запорожец М.П. Упреждающая роль административного права в формировании новых общественных отношений // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. У чотирьох частинах. Частина 3. – Луганськ, 1999. – С. 21-25.

2. Запорожец М.П. Роль административно-правовой реформы в системе правоохранительных и судебных органов в Украине // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Науково-теоретичний журнал Випуск 1. – Луганськ, 2000. – С. 90-95.

3. Запорожець М.П. Система органів організаційного забезпечення діяльності судів України // Право України. – 2004. – № 2. – С. 72-75.

4. Комзюк А., Запорожець М. До поняття правового статусу судді як суб’єкта адміністративної юрисдикції // Юридична Україна. – 2004. – № 9 (21). – С. 15-18.