У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в тому, що сфера справляння податків обґрунтовується як функціонально цілісна сфера діяльності суб’єктів податкових правовідносин та відповідного адміністративно-правового унормування. Сферу справляння податків пропонується розглядати як окрему галузь адміністративно-правового регулювання, а відповідний нормативно-правовий комплекс – як цілісний інститут податкового права, на базі якого, як варіант податкової кодифікації, пропонується ідея розробки єдиного спеціалізованого кодифікованого акта – Кодексу справляння обов’язкових платежів. Запропоновано вирішення організаційних проблем та законодавчої суперечності щодо системи уповноважених контролюючих органів у сфері справляння податків, вироблено конкретні пропозиції щодо системного вдосконалення правової регламентації діяльності цих органів. Основний зміст висновків, пропозицій та рекомендацій за результатами дисертаційного дослідження відображають наступні положення: 1. Податкові за змістом, відносини щодо справляння податків є адміністративно-правовими за формою побудови і правовою природою, оскільки будуються на владному підпорядкуванні платника щодо держави. Держава зобов’язує законом платника сплатити податок та через свої уповноважені органи, наділені правом вимоги, забезпечує надходження обов’язкових платежів. Владний вплив держави постає як двоєдиний, тобто, регулятивно-позитивний та правоохоронно-примусовий. 2. Адміністративно-правовий режим у сфері справляння податків полягає у специфічному поєднанні адміністративно-правових засобів регулювання, в основі яких лежить імперативний метод юридичного впливу, і як функціональний режим, покликаний забезпечувати функції управління у сфері справляння податків та сприяти досягненню її мети і завдань щодо мобілізації коштів у формі обов’язкових платежів до бюджетів та інших централізованих фондів. 3. Органи сфери контролю податків (обов’язкових платежів) можна умовно поділити на дві категорії: 1) наділені податковим законодавством спеціальними функціями та повноваженнями у цій сфері – митні, податкові та органи Пенсійного і соціально-страхових фондів; 2) наділені неподатковим законодавством окремими контрольними повноваженнями: а) органи, що надають адміністративні послуги, які оплачуються у формі неподаткових обов’язкових платежів; б) органи, які відповідно до бюджетного законодавства взаємодіють із податковими органами щодо контролю (стягнення) обов’язкових платежів. 4. Законодавчу еволюцію адміністративно-правового регулювання податкових відносин в Україні можна умовно поділити на два періоди: жорсткого адміністрування (історичний), що характеризується нарощуванням примусових адміністративно-правових засобів та лібералізації (сучасний), що орієнтовно розпочинається прийняттям Закону України № 2181 у кінці 2000р., характеризується акцентом на добровільному виконанні податкових зобов’язань платниками і їх обслуговуванні з боку податкових органів та відображає започатковані процеси модернізації ДПС. Зміст зазначеної законодавчої еволюції відображає, на наш погляд, і відповідну еволюцію правової презумпції податкового адміністрування, а саме, від презумпції винності платників у бік до презумпції їх невинуватості. 5. Справляння податків є специфічною державно-правовою сферою діяльності різних за їх роллю суб’єктів, що спрямована на досягнення конкретно визначених цілей із застосуванням специфічних засобів і методів та утворює особливу галузь адміністративно-правового регулювання. Сфера справляння податків є цілісною частиною державного механізму, адміністративно-правове регулювання якої слід розглядати як цілісний комплекс адміністративно-правових засобів, метою якого є правове забезпечення наповнення, відповідно до встановлених планових показників, доходної частини бюджетів та державних цільових фондів за рахунок частини власних коштів осіб, визначених як платники податків, у порядку та у спосіб, що визначені законами про оподаткування. 6. Платники, за своєю функціональною роллю, постають центральним суб’єктом сфери справляння податків, оскільки вони реалізують основні продуктивні функції по наповненню публічних фондів, здійснюючи основний обсяг виконавчих дій щодо обліку об’єктів оподаткування, обчислення розміру податкового зобов’язання та сплати належних сум обов’язкових платежів до бюджетів та інших публічних фондів. Основна роль інших суб’єктів – організаційне та контрольне забезпечення виконання податкових зобов’язань платниками. 7. Нормативно-правовий комплекс щодо справляння податків доцільно розглядати як цілісний інститут податкового права процесуального характеру. На його базі, як варіант податкової кодифікації, пропонується ідея розробки єдиного спеціалізованого кодифікованого акта – Кодексу справляння обов’язкових платежів, в якому слід визначити мету, функціональні ролі суб’єктів цього процесу, унормувати та уніфікувати адміністративно-правовий механізм справляння, адміністрування податків у розрахунку на різні види обов’язкових платежів та контролюючих органів, взявши за основу сучасне законодавство щодо погашення податкових зобов’язань. 8. Податкове адміністрування доцільно розуміти як функціональну, змістовну характеристику діяльності у сфері справляння податків органів ДПС, інших контролюючих органів (податкових адміністраторів), яка спрямована на забезпечення виконання податкових зобов’язань, виражається у формі реалізації наданих законом спеціальних повноважень у даній сфері і змістовно охоплює організаційні, контрольні та правоохоронні функції у сфері справляння податків. 9. В системі податкових адміністраторів виділяється категорія неподаткових контролюючих органів, статус і повноваження яких у податковій сфері визначається переважно неподатковим законодавством. Останнє вимагає суттєвого системного вдосконалення з точки зору забезпечення належного адміністрування зазначеними органами підконтрольних їм платежів. Як варіант вирішення організаційних та законодавчих проблем справляння соціально-страхових платежів може бути запропоновано повернення їх до складу системи оподаткування, а їх адміністрування – податковим органам. 10. Вимагає законодавчого узгодження питання щодо організаційно-правового статусу органів Пенсійного та соціально-страхових фондів як контролюючих органів. Перші лише тимчасово залишаються органами державної виконавчої влади, другі за своїм статусом взагалі не відносяться до державних органів, що породжує законодавчі суперечності. Запропоновано шляхи усунення останніх та внесення відповідних змін до Конституції України і законодавства про погашення податкових зобов’язань. 11. Пропонується у Законі України „Про державну податкову службу в Україні”: – визначити загальне призначення органів ДПС як здійснення передбачених законом організаційних, контрольних, правоохоронних та інших заходів щодо забезпечення виконання і дотримання законодавства у сфері справляння податків (обов’язкових платежів) та в інших визначених законом сферах; – систематизований виклад завдань органів ДПС з відображенням в них не лише податкової, але й інших сфер компетенції цих органів; – з метою зручності для платників структурувати нормативно-правове визначення функцій органів ДПС на внутрішні та зовнішні, враховуючи, що саме останні, перш за все, безпосередньо зачіпають сферу інтересів платників податків. | 