У результаті дослідження, проведеного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань автором здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розвитку розуміння сутності правових та організаційних засад адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби України. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Державної прикордонної служби України є підзаконною, оскільки ґрунтується на суворому дотриманні Конституції та законів України. Уповноважені посадові особи органів охорони кордону Державної прикордонної служби України, які здійснюють надані їм адміністративно-юрисдикційні повноваження, зобов’язані діяти в межах чинних законів та інших нормативно-правових актів. Сфера їх діяльності визначається положенням частини 2 статті 19 Конституції України. Відступ від змісту цієї статті призводить до порушень закону та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Державної прикордонної служби України розглядається, як ефективний, державно-владний вплив на суб’єктів юридичної відповідальності. Такий вплив здійснюється шляхом застосування адміністративної юрисдикції як самостійного виду діяльності, з притаманними їй особливостями. Юрисдикційні правовідносини розглядаються як правозастосовчі та правоохоронні відносини. Шляхом прийняття спеціального юрисдикційного акта відповідною посадовою особою органу охорони державного кордону реалізується примусовий, державно-владний вплив на осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності. Рішення органу охорони державного кордону є результатом логічно-послідовних дій процесуального характеру, що передбачені нормами адміністративного права. Органи охорони державного кордону як складові підрозділи Державної прикордонної служби України являють собою стрижень державної діяльності у сфері боротьби з правопорушеннями на державному кордоні та уповноважені здійснювати керівну функцію щодо інших правоохоронних підрозділів та служб у державі. Усі ці процесуальні дії і є формою реалізації адміністративної юрисдикції органів охорони державного кордону. Детальний аналіз процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення висвітлює чимало прогалин у правовому регулюванні провадження, що й зумовило наші пропозиції щодо посилення гарантій забезпечення законності та усієї адміністративно-штрафної діяльності України, а саме: доповнити законодавство України за рахунок норм, які стосуються відповідальності осіб, що займаються професійним перевезенням осіб через кордон морським та сухопутним шляхами, а також транзитними перевезеннями; переглянути розміри адміністративних штрафів; передбачити максимальні розміри адміністративних штрафів для громадян у межах середньої заробітної плати у державі, за винятком штрафів за адміністративні правопорушення з підвищеним рівнем суспільної небезпеки, які повинні застосовуватися винятково в судовому порядку і в розмірах, чітко визначених законодавцем; вважати за доцільне до винесення постанови про притягнення до відповідальності використовувати термін “підозрюваний у скоєнні адміністративного проступку”, а після винесення постанови – “обвинувачуваний у скоєнні проступку” або “правопорушник”; до санкції статей 203, 204-1 потрібно включити “Заборона в’їзду на територію України терміном на...”, як додаткове і найбільш суворе стягнення до іноземних громадян та осіб без громадянства. Терміни “Заборони в’їзду на територію України” використовувати згідно із статтею 32 ч. 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”; внести зміни до статті 222-1. Органи Державної прикордонної служби України Кодексу України про адміністративні правопорушення віднести до компетенції органів Державної прикордонної служби України розгляд справ про адміністративні правопорушення згідно зі статтями 185-10, 204, 204-1; абзац третій частини другої статті 222-1 доповнити словами “та їх заступники”; внести зміни до законів України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та “Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду на територію України” у частині підвищення штрафів, що накладаються на повітряних перевізників; внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 року “Про правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” щодо визначення країн, громадяни яких повинні підтверджувати фінансове забезпечення перебування в Україні; обов’язкова реєстрація в органах МВС України громадян країн СНД протягом 10 діб після їх прибуття; визначити категорії мети прибуття, що можуть мати право на продовження терміну перебування в Україні та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.1999 року № 27 “Про порядок оформлення візових документів для в’їзду в Україну”: в пункті 19 визначити положення, що не дозволяє іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, змінювати статус їх перебування. Внесення запропонованих змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, інших нормативно-правових актів створить правову основу та належні умови для здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби з метою належного захисту рубежів нашою країни та забезпечення національної безпеки України. | 