Анотація до роботи:

Завальний М.В. Адміністративно-деліктне провадження, що здійснюється органами внутрішніх справ. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008.

Дисертацію присвячено теоретичним і практичним питання здійснення органами внутрішніх справ адміністративно-деліктного провадження. З’ясовується сутність та співвідношення понять «адміністративна юрисдикція», «адміністративно-юрисдикційна діяльність», «адміністративно-деліктна юрисдикція» та «адміністративно-каральна юрисдикція». Здійснюється аналіз та дається загальна характеристика адміністративно-деліктного провадження, вивчаються його стадії.

Розглядається система осіб, які беруть участь у адміністративно-деліктному проваджені, здійснюється з’ясування сутності та змісту термінів «суб’єкт провадження» та «учасник провадження». Аналізується правовий статус особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, законного представника, захисника, свідка, понятого, експерта та перекладача. Досліджується місце та роль органів внутрішніх справ в системі суб’єктів адміністративно-деліктної юрисдикції України. Розглядається ряд важливих науково-практичних питань, пов’язаних з особливостями участі органів внутрішніх справ в окремих стадіях адміністративно-деліктного провадження. Висловлюються пропозиції щодо вдосконалення окремих положень чинних нормативних актів.

В результаті проведеної роботи, виконаної на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення чисельних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення завдань дисертаційного дослідження. Основні з них такі:

1. Удосконалено визначення таких понять, як «адміністративний процес», «адміністративне провадження», «адміністративно-деліктний процес», «адміністративно-деліктне провадження». Зокрема: 1) адміністративний процес визначено як врегульовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів виконавчої влади, їх посадових осіб та інших уповноважених суб’єктів щодо розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ у сфері державного управління; 2) адміністративне провадження як нормативно врегульований порядок вчинення процесуальних дій, які забезпечують законний і об’єктивний розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ, об’єднаних спільністю предмета; 3) адміністративну юрисдикцію як сукупність нормативно встановлених повноважень відповідних суб’єктів, які направлені на здійснення діяльності, пов’язаної з вирішенням індивідуальних адміністративних справ (спорів); 4) адміністративно-деліктну юрисдикцію як сукупність нормативно встановлених повноважень відповідних суб’єктів, які направлені на здійснення діяльності, пов’язаної з вирішенням питання притягнення до адміністративної відповідальності за наявності факту вчинення адміністративного проступку; 5) адміністративно-деліктний процес як підгалузь адміністративно-деліктного права, яка регулює процесуальний порядок реалізації адміністративної відповідальності за порушення норм права; 6) провадження в справах про адміністративні правопорушення як сукупність нормативно визначених процесуальних дій уповноважених посадових осіб направлених на виявлення факту адміністративного проступку, порушення за ним справи та вирішення її у відповідності з законом; 7) адміністративно-деліктне провадження як сукупність нормативно визначених процесуальних дій уповноважених посадових осіб, направлених на реалізацію адміністративної відповідальності за порушення норм права.

2. На підставі аналізу ознак і елементів адміністративно-юрисдикційного органу, формулюється його наступне визначення – це орган або його посадова особа, які спеціально уповноважені на здійснення у межах своєї компетенції адміністративно-юрисдикційної діяльності, тобто основаної на законі і врегульованої ним примусової діяльності щодо вирішення конкретних справ у сфері управління і застосування в зв’язку з цим заходів адміністративного примусу шляхом прийняття спеціального юрисдикційного акту (постанови, рішення, наказу).

3. Дослідження системи органів адміністративно-деліктної юрисдикції та виокремлення її недоліків, дало змогу запропонувати окремі шляхи її удосконалення, серед яких: звуження кола суб’єктів адміністративно-деліктної юрисдикції; усунення дублювання тотожних примусових повноважень різних органів; розширення адміністративно-юрисдикційних повноважень суду та інших спеціалізованих органів з тим, щоб поступово відійти від суто каральної до «сервісно-обслуговуючої» системи адміністративно-примусових органів, тим самим посилити ділову компетентність, ефективність, оперативність, безкомпромісність діяльності відповідних органів і, врешті-решт, піднести принцип справедливості у здійсненні адміністративно-примусової діяльності в Україні на більш високий рівень.

4. В якості напрямків удосконалення організації адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ вказується на такі.

По-перше, необхідно чітко визначити компетенцію органів внутрішніх справ щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення та прийняття по них рішень. Перш за все має бути усунено часткове співпадання предметної підвідомчості справ органам внутрішніх справ і іншим органам адміністративної юрисдикції.

По-друге, слід нормативно встановити механізм розподілу повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення між посадовими особами органів внутрішніх справ різних рівнів (вища, середня, нижча управлінська ланка) в ієрархічній структурі конкретного суб’єкта. Мається на увазі врегулювання можливості передачі справи про адміністративне правопорушення від нижчої посадової особи вищій для застосування більш суворого стягнення у випадках, коли це необхідно за матеріалами справи.

5. З метою підвищення ефективності норм, що регламентують провадження в справах про адміністративні правопорушення, доречно було б доповнити і змінити редакцію окремих норм КУпАП, зокрема таких: норму статті 271 КУпАП, закріпивши положення про те, що захисник має право брати участь у провадженні з моменту складення протоколу про адміністративне затримання або адміністративне правопорушення; доповнити ст. 271 КУпАП, де передбачити цілі участі захисника, чітко визначити, ким є захисник в адміністративно-деліктному процесі: чи захисником інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, чи лише представником такої особи; визначити у ст.271 КУпАП перелік справ, де обов’язкова участь захисника (до таких справ можна віднести справи неповнолітніх, іноземних громадян, осіб, які є психічно хворими й не спроможні самостійно захищати свої права і свободи, а також справи, де необхідно захищати права власності, де передбачено стягнення, адміністративний арешт тощо); закріпити більш докладний процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення у статті 279 КУпАП; доповнити ст. 276 КУпАП нормою, яка передбачала б можливість обрання місця розгляду справи про адміністративне правопорушення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності; закріпити в ст. 277 КУпАП норму, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається у 15-денний строк з дня надходження та реєстрації органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

6. Обґрунтовано необхідність доповнення КУпАП наступними новими статтями: щодо можливості винесення окремої постанови (ухвали) про направлення неналежно оформлених матеріалів справи про адміністративне правопорушення суб’єкту адміністративного розслідування; щодо визначення випадків, в яких допускається виклик свідків для участі в розгляді справи; про закріплення процедури оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення прокурором; про процесуальний порядок призначення експертизи та визначення статусу експерта; про вступ постанови в законну силу; про наділення ОВС повноваженнями щодо виконання постанов про оплатне вилучення та конфіскацію окремих предметів дозвільної системи тощо.

Публікації автора:

1. Завальний М.В. Класифікація адміністративно-юрисдикційних проваджень // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – №26. - Х., 2004. – С.135-139.

2. Завальний М.В. Порушення справи про адміністративне правопорушення як етап адміністративного розслідування // Право і безпека. – 2006. – Е.5. – №4. – С. 45-48.

3. Завальний М.В. Строки адміністративного розслідування // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. №4 – Донецьк, 2007. – С. 99-106.

4. Завальний М.В. Місце адміністративно-деліктного провадження в адміністративному процесі // Форум права. – 2008. - №1. – С.140-146 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08zmvvap.pdf

5. Завальний М.В. Процесуальне оформлення результатів адміністративного розслідування // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. Випуск 7-й – Харків, 2005. – С. 69-72.

6. Завальныий М.В. Соотношение понятий административная юстиция и административная юрисдикция // Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития: Материалы международной научно-практической конференции адъюнктов, аспирантов и магистров. Выпуск 2. – Белгород: ОНиРИО БелЮИ МВД России, 2003. – С. 24-28.

7. Завальний М.В. Зміст і види адміністративних спорів // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. - Харків, 2003. – с. 64-66

8. Завальний М.В. Принципи адміністративно-юрисдикційного провадження: вимоги сьогодення // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. - Харків, 2004 - С. 40-44

9. Завальний М.В. Місце та роль органів внутрішніх справ в системі суб’єктів адміністративно-деліктної юрисдикції України // Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення (7-8 грудня 2006 року, мм. Сімферополь-Ялта, Кримський юридичний інститут ХНУВС). – С. 96-100.