У висновках узагальнюються результати проведеного дослідження, сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на подальший розвиток та вдосконалення адміністративного законодавства у митній сфері. Основні з них такі: 1. За сучасних умов зростає роль митних органів України у здійсненні, в межах наданої компетенції, фіскальної, контрольної, а також і правоохоронної функцій. Проте в правозастосовчій практиці боротьби з порушеннями митних правил і адміністративних правопорушень, що посягають на нормальну діяльність митних органів, вони стикаються з труднощами, пов'язаними з неадекватною кваліфікацією даних діянь, не завжди обґрунтованим застосуванням адміністративно-процесуальних дій і недостатньою урегульованістю питань правомірності притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності. 2. У митних органах, як і раніше, актуальною залишається проблема дотримання і зміцнення законності в різноманітних напрямках їхньої діяльності. Такого роду проблеми обумовлені, насамперед, недосконалістю чинного митного законодавства України. 3. Суспільні відносини, що виникають у результаті вчинення адміністративних правопорушень у митній сфері, мають адміністративно-деліктну, а не управлінську правову природу. У цьому зв'язку норми права, що регламентують адміністративну відповідальність за порушення митних правил і за адміністративні правопорушення, що посягають на нормальну діяльність митних органів України, повинні бути передбачені не в кодифікованому акті, який покликаний регулювати відношення у сфері управління митною справою. У даному випадку названі вище правові норми необхідно закріпити не в чинному і не в новому Митному кодексі України, а в єдиному кодифікованому акті про адміністративну відповідальність поряд із подібного роду нормами інших галузей права. 4. Норми про адміністративні правопорушення, у тому числі ті, що вчиняються у митній сфері, які містяться в різноманітних кодифікованих збірниках, незалежно від їх відомчої належності повинні бути об’єднані в єдиному, комплексному кодифікованому адміністративно-правовому акті, покликаному охороняти виконавчу владу в цілому, тобто в Кодексі України про адміністративні проступки. Даний висновок узгоджується з поставленим завданням по розробленнюі і прийняттю основних адміністративних законів держави: Адміністративного й Адміністративно-процесуального кодексів України. 5. Юридично чиста регламентація адміністративних правопорушень у митній сфері і дій адміністративного провадження у справах про них створює можливість грамотно систематизувати відповідні правові норми. Сформована в чинному галузевому кодифікованому адміністративному законодавстві України класифікація адміністративних правопорушень по подвійному критерію (по галузі управління і по об’єкту посягання), на наш погляд, не виправдана ні з теоретичної, ні з практичної точок зору. Регламентацію таких адміністративно-процесуальних дій, як адміністративне затримання, доставлення, складання протоколу про адміністративне правопорушення, проведення вилучення, закріплених у різноманітних адміністративних кодифікованих актах українського законодавства, зокрема, у КУпАП і МК України, також не можна визнати однаковою. 6. Порушення митних правил і адміністративні правопорушення, що посягають на нормальну діяльність митних органів України, передбачені в МК України, мають спільний родовий об’єкт адміністративно-правової охорони. Тому при проведенні роботи з підвищення рівня систематизації і кодифікованості законодавства про боротьбу з адміністративними правопорушеннями, норми права про зазначені делікти в новому Кодексі України про адміністративні проступки необхідно згрупувати за єдиним критерієм – об’єктом посягання. 7. Дослідження адміністративно-процесуальних дій, що застосовуються при вчиненні адміністративних правопорушень у митній сфері, показує, що в ряді випадків ці дії можуть служити вирішенню одночасно декількох задач адміністративного провадження. Водночас, незважаючи на кумулятивний характер мети здійснення дій у процесі провадження у справах про адміністративні правопорушення в митній сфері, автор вважає, що єдиним критерієм їх класифікації в майбутньому Кодексі України про адміністративні проступки повинна виступати ознака безпосередньої мети застосування адміністративно-процесуальних дій при вчиненні адміністративного правопорушення. 8. У результаті проведеної у межах даної дисертаційної роботи дослідження правової форми, змісту, властивостей і класифікаційних ознак адміністративних правопорушень у митній сфері і дій адміністративного провадження у справах по них, автором розпочата спроба розробки й обґрунтування ряду конкретних пропозицій і рекомендацій по подальшому удосконаленню і підвищенню рівня систематизації адміністративно-деліктного й адміністративно-процесуального законодавства України у митній сфері. |