Важливість проблеми, обраної для дисертації, специфіка об’єкта досліджень та динамізм суспільно-економічних та політичних відносин в Україні обумовили необхідність проведення аналізу значного обсягу інформації з теорії і практики правового регулювання оподаткування, зокрема у сфері протидії правопорушенням у цих відносинах, що дозволило виявити суттєві чинники, які знижують ефективність сучасного механізму справляння податків, дієвість засобів захисту суспільних відносин у сфері оподаткування, зокрема адміністративно-правовими заходами. Автор зазначає наступні чинники: 1. Перелік адміністративних правопорушень у сфері оподаткування встановлений різними законодавчими актами, є надто громіздкий, недосконалий і складний у правозастосуванні. Розмаїття правових актів, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення податкового законодавства, страждає їх неузгодженістю, дублюванням правових норм. 2. Явне законодавче обмеження видів адміністративних стягнень при встановлені санкцій за правопорушення у сфері оподаткування: з восьми відомих в адміністративному праві видів стягнення використовується, в основному лише один – штраф. Система адміністративних стягнень у цій сфері потребує удосконалення. Перелік адміністративних стягнень за правопорушення у сфері оподаткування, на думку дисертанта необхідно розширити. 3. Неадекватність суми адміністративного штрафу вчиненому правопорушенню. В більшості випадків суб’єктам підприємницької діяльності значно вигідніше сплатити адміністративний штраф за наслідками перевірки ніж здійснювати фінансово-господарську діяльність та вести податкову звітність відповідно до чинного законодавства. Для подолання зазначених недоліків та неузгодженостей автор зазначає, щодо доцільності розташування адміністративно-правових норм, якими передбачені правопорушення, що завдають шкоди відносинам оподаткування як родовому об’єкту в самостійному розділі особливої частини КУпАП – „Правопорушення у сфері оподаткування” визначеним для них місце після правопорушень у сфері господарської діяльності. Автор розглядаючи таке явище, як заміна мір відповідальності щодо осіб, які вчинили правопорушення у сфері оподаткування, він важає, що законодавець забезпечує принцип справедливості, гуманності та індивідуальний підхід до вибору конкретної міри стосовно конкретної особи. Дослідження норм чинного законодавства, яке регулює питання, пов’язані з відповідальністю осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, а також наукових джерел дозволяє констатувати, що назріла необхідність у створенні нових кодифікованих нормативно-правових актів, у першу чергу, – адміністративного та податкового, які, на думку більшості вчених і практиків, повинні регулювати процесуальний порядок розгляду і вирішення спорів, пов’язаних зі зверненням громадян про неправомірні рішення, дії чи бездіяльність органів державної податкової служби, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб. У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу діючого законодавства України та практики діяльності органів податкової служби, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за ухилення від оподаткування. Так, на думку дисертанта доцільно ввести до КУпАП склади правопорушень, які дублювали би відповідні склади злочинів, але, в залежності від ступеня суспільної небезпечності і розмірів коштів, що не надійшли до бюджету, передбачали б адміністративну відповідальність. |