У дисертації наведено теоретичне узагальнення питань адміністративно-правової охорони інтелектуальної власності і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в комплексному дослідженні адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, передбачене ст. 51-2 КУпАП. У результаті проведеного дослідження проблем адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, аналізу чинного законодавства України, практики його застосування запропоновано авторське бачення основоположних висновків, визначень, змін і доповнень до чинного законодавства в сфері охорони інтелектуальної власності. Серед них найбільш суттєвими є такі: 1. На основі вивчення праць вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців та практики адміністративно-правової охорони прав на об’єкти права інтелектуальної власності в Україні дано визначення таких понять: - інтелектуальна власність – це сукупність виключних прав особистого і майнового характеру на результати інтелектуальної діяльності, а також деякі інші прирівняні до них об’єкти, конкретний перелік яких встановлюється чинним українським законодавством; - програма (передача) мовлення – це продукт, створений організацією мовлення чи іншою особою за замовленням цієї організації, який складається із зображення чи (та) звуків і призначений для передачі в ефір або кабельної трансляції для публічного сповіщення; - винахід – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, який характеризуються світовою новизною, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання; - корисна модель – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, який є новим і придатним для промислового використання; - адміністративна відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності являє собою реалізацію адміністративно-правової санкції, яка полягає в застосуванні судом до винної особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у сфері інтелектуальної власності, стягнення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно до визначеної законом процедури. 2. Потребує законодавчого закріплення питання термінологічного уточнення дефініцій “комп’ютерна програма”, “виконання”, “передача (програма) мовлення”, “винахід” і “корисна модель”. 3. Генезис правової охорони інтелектуальної власності містить чотири основні етапи її історичного розвитку. В основу сучасних процесів у сфері інтелектуальної власності необхідно покласти процес удосконалення правового регулювання інтелектуальної власності, в якому втілюються такі зміни, доповнення, які дозволять створити комплексний правовий інститут інтелектуальної власності. Для усунення дублювання та суттєвих розбіжностей у законодавчих актах у сфері інтелектуальної власності вбачаємо, доцільно провести кодифікацію існуючого масиву чинних нормативно-правових актів і прийняти Кодекс інтелектуальної власності. 4. Аналіз структури державної системи органів охорони у сфері інтелектуальної власності в Україні дозволив зробити висновок про те, що організаційні структури, створені в країні, можна поділити на чотири категорії: органи, які є частиною державного апарату та які відповідають за визначення загальної політики в цій сфері; органи поза державним апаратом, для яких може передбачатися державний нагляд; особливі структури в судових органах; громадські організації. 5. Дослідивши юридичний склад порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, було виявлено певні особливості, характерні для цього різновиду правопорушень. 6. Провадження у справах про порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності здійснюється чотирма окремими відносно самостійними стадіями: порушення і з’ясування обставин справи; розгляд справи і винесення постанови; перегляд постанови; виконання постанов. Виділено особливості стадій провадження у зазначеній категорії справ, зокрема: обов’язкове встановлення потерпілого або отримання довідки про наявність (відсутність) зареєстрованого на території України суб’єкта права інтелектуальної власності і визнання ним свого порушеного права; обґрунтовано необхідність застосування заходів забезпечення провадження при вчиненні правопорушення передбаченого ст. 51-2 КУпАП; випадки залучення експертів та фахівців, які мають спеціальні знання в галузі інтелектуальної власності; визначені об’єкти, які можуть слугувати доказами по зазначеній категорії справ та інші. Необхідно встановити в Кодексі України про адміністративні правопорушення форму, зміст, термін і порядок сповіщення осіб, яки беруть участь у адміністративному провадженні, про час і місце розгляду справи. Пропонується копії протесту (подання) прокурора на постанову суду (судді) у справах про порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності обов’язково направляти суб’єкту права інтелектуальної власності, права якого порушено, чи його законному представникові або офіційному представникові на території України. Обґрунтовано доцільність подовження строку давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень до одного року. 8. Розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності: – для створення єдиної збалансованої системи адміністративно-правових норм, які забезпечують охорону прав інтелектуальної власності та його об’єктів, пропонуємо об’єднати статті 51-2, 164-3, 164-6, 164-7, 164-9 КУпАП в окремий розділ VI1 “Адміністративні правопорушення, що посягають на право інтелектуальної власності” Особливої частини КУпАП; – частину 1 ст. 24 доповнити новим видом стягнення: п. 41 “Безоплатне вилучення предмета”. Доповнити Кодекс статтею 291 такого змісту: “Стаття 291 Безоплатне вилучення предмета Безоплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні з подальшим знищенням, утилізацією або зверненням у власність держави відповідно до чинного законодавства без надання особі, у якої цей предмет було вилучено, компенсації у будь-якій формі”; – санкцію статті 51-2 КУпАП викласти у такій редакції: “тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з безоплатним вилученням та знищенням незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення”; – для підвищення гарантованості прав громадян в адміністративно-юрисдикційному процесі КУпАП доцільно доповнити нормами, що прямо передбачають можливість ведення протоколу під час розгляду справи не тільки колегіальним органом, право подавати зауваження на протокол. Статтю 281 КУпАП замінити статтею такого змісту: “Стаття 281. Протокол розгляду справи про адміністративне правопорушення Органом (посадовою особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ведеться протокол, в якому зазначаються: дата і місце засідання; найменування органу, який розглядає справу, його склад (у разі розгляду колегіальним органом); зміст справи, що розглядається; відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх зауваження, клопотання і результати їх розгляду; документи і речові докази, досліджені під час розгляду справи; відомості про оголошення прийнятої постанови і роз’яснення порядку та строків її оскарження.
Протокол підписується особою, яка проводить розгляд, або головуючим колегіального органу і секретарем цього органу”. Запропоновані зміни та доповнення до чинного законодавства будуть сприяти удосконаленню регулювання відносин, що виникають у процесі застосування адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, підвищенню ефективності захисту прав на об’єкти права інтелектуальної власності адміністративно-правовими заходами. |