Результатом дисертаційного дослідження, виконаного на основі теоретичного аналізу ряду галузей національного права, законодавства України та практики його застосування, є зроблені автором висновки та сформульовані пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності в праві України. Основні з них такі: 1. Адміністративна відповідальність як різновид юридичної відповідальності являє собою врегульовані нормами права відносини між державою в особі органів адміністративної юрисдикції і відповідних посадових осіб та особою, яка скоїла адміністративне правопорушення, що знаходять свій вираз у застосуванні до правопорушника заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень, які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру і владний осуд винного суб’єкта з метою попередження та припинення адміністративних правопорушень. 2. Специфічні особливості адміністративної відповідальності найбільшою мірою виявляються за допомогою її порівняння й відмежування від інших видів юридичної відповідальності. В основу такого розмежування доцільно покласти ознаки адміністративного правопорушення (суспільна небезпека, протиправність, винність, караність) та ознаки складу адміністративного правопорушення (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона). 3. Адміністративна та дисциплінарна відповідальність чітко розмежовуються за всіма ознаками. Підстави розмежування адміністративної відповідальності від дисциплінарної в першу чергу пов'язані з різними об'єктами цих протиправних посягань. Так, об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, що виникають і розвиваються як у сфері зовнішнього державного управління, що не пов'язане з виробничою, службовою, навчальною та іншою діяльністю винного, так і у сфері внутрішнього управління. Об'єкт дисциплінарного проступку, як правило, обмежується межами внутрішньо-управлінських, трудових відносин. 4. Адміністративна і цивільна відповідальність якісно відрізняються одна від одної, оскільки з соціальної точки зору кожний з цих видів відповідальності виконує свою, притаманну лише йому функцію. Адміністративна відповідальність має на меті покарання осіб за вчинення протиправних діянь, які посягають на публічно-правові інтереси. Цивільна відповідальність призначена для поновлення прав учасників цивільного обігу та компенсування їхніх збитків, що виникли внаслідок правопорушення. 5. Кримінальна та адміністративна відповідальність схожі між собою за фактичною підставою відповідальності – наявністю у діях особи складу адміністративного проступку або складу злочину, їх основними ознаками та загальними ознаками протиправних діянь обох видів. Основним критерієм розмежування злочину та адміністративного правопорушення є ступінь суспільної небезпеки цих діянь. 6. Сучасний стан правового регулювання інституту адміністративної відповідальності не повністю відповідає потребам сьогодення. Вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності вимагає проведення систематизації адміністративного законодавства, зокрема його кодифікації, у ході якої доцільно розмежувати норми матеріального та процесуального права, виділити їх відповідно в Кодекс України про адміністративні проступки та Адміністративно-процесуальний кодекс України. 7. Назріла необхідність віднесення юридичних осіб до кола суб’єктів адміністративної відповідальності. 8. Необхідно переглянути чинний перелік адміністративних проступків і виключити з нього діяння, які за своїм характером та ступенем суспільної небезпеки є малозначущими, а також ті, що рідко застосовуються. 9. Доцільно включити термін “адміністративний проступок” до назви нового кодексу і визначити його як Кодекс України про адміністративні проступки з відповідною структурою. В проекті нового КУпАПр пропонується закріпити наступні положення: поняття адміністративної відповідальності; включення до обставин, що виключають адміністративну відповідальність: затримання особою інших осіб, що вчинили правопорушення; застосування чи погрозу застосування фізичного або психічного примусу; виконання законного наказу або розпорядження; притягнення військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, а також осіб рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ до адміністративної відповідальності, а також застосування до них адміністративних стягнень на загальних підставах; внесення змін до системи адміністративних стягнень, зокрема виключення таких видів існуючих стягнень, як оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; конфіскація (за виключенням застосування її в якості додаткового стягнення); виправні роботи; адміністративний арешт; закріплення двох систем стягнень: для фізичних осіб - попередження, штраф, громадські роботи, конфіскація як додаткове стягнення; для юридичних осіб – попередження, штраф, припинення чи призупинення певного виду діяльності, конфіскація. 10. Здійснення заходів адміністративної відповідальності слід покласти на органи державної виконавчої влади, їх спеціалізовані колегіальні органи та відповідних посадових осіб. Судову процедуру розгляду справ про адміністративні проступки і накладення адміністративних стягнень доцільно передбачити в разі, коли правопорушник не згоден на адміністративну процедуру прийняття рішення по справі, а також, коли він бажає оскаржити рішення, прийняте органом державної виконавчої влади. Крім того, судовий розгляд справи необхідний у випадках застосування таких стягнень, як громадські роботи, припинення чи призупинення певного виду діяльності та конфіскація. 11. Реалізація інституту адміністративної відповідальності потребує прийняття Адміністративно-процесуального кодексу України, який би регламентував правове положення адміністративних судів та організацію їх діяльності, закріплював правовий статус учасників судового процесу, доказів, а також регулював адміністративне судочинство в суді першої інстанції, перегляд судових рішень та їх звернення до виконання. | 