1. Адаптивність курсантів вищого військового навчального закладу характеризується сукупністю індивідуально-психологічних особливостей, які в нових умовах життєдіяльності забезпечують успішне виконання ними соціально-комунікативної, навчальної та службової діяльності, а також позитивною самооцінкою та емоційно-моральною задоволеністю професійним навчанням у цілому. 2. У структурі адаптації курсантів військового вузу виділяються три основні компоненти: соціально-психологічний, професійний і навчальний. Соціально-психологічна адаптація передбачає приведення індивідуальної та групової поведінки курсантів молодших курсів у відповідність до характерної для ввнз системи норм і цінностей навчально-службової діяльності, перебудову психіки індивіда, його ціннісних орієнтацій, внутрішньої позиції під впливом педагогічно скорегованих факторів навчально-комунікативного середовища. Професійна адаптація включає цілеспрямований розвиток у курсантів позитивної мотивації до професійної діяльності. Навчальна адаптація характеризується активним входженням і пристосуванням курсантів до нової системи організації й контролю навчання у ввнз. 3. Розглянуті компоненти складають зміст адаптації курсантів до навчання у військовому вузі і можуть розглядатися як показники її розвитку. Успішність адаптації курсантів визначається за такими критеріями: нервово-психічне напруження курсантів у різних видах службової діяльності; ставлення до професійних обов’язків, психологічна готовність до активного включення в навчально-службову діяльність; структура мотивації навчання; сформованість навчально-пізнавальних умінь; здатність до раціональної організації навчального часу; емоційне самопочуття та особливості Я-концепції курсантів у навчальний час; обсяг і характер труднощів у навчально-пізнавальній діяльності; суб’єктивна задоволеність взаємостосунками з викладачами, курсовими офіцерами і однокурсниками; практична готовність до налагодження ділових відносин; сформованість умінь міжособистісного спілкування з викладачами, командирами, товаришами по навчально-службовому колективу. 4. Проведене дослідження дало підстави визначити три загальні рівні адаптації курсантів до навчання у військовому вузі: високий, середній і низький. 5. У ході констатуючого етапу дослідження встановлено, що для 46% курсантів молодших курсів характерний низький рівень адаптованості до ввнз. Це зумовлюється як об’єктивними організаційно-діяльнісними причинами (нераціонально складений розклад аудиторних і позааудиторних занять, великий обсяг та інтенсивність обов?язкової військово-службової діяльності), так і суб?єктивно-особистісними факторами (невміння планувати і раціонально використовувати вільний від аудиторної роботи час, недостатні навички самостійної роботи, невміння опрацьовувати значні обсяги наукової та навчальної інформації, недостатня сформованість вольових якостей, зокрема уміння переборювати труднощі). 6. Основним шляхом забезпечення ефективної особистісної адаптації курсантів молодших курсів є системне педагогічне моделювання, яке передбачає: цільове педагогічне моделювання адаптивної системи навчання; використання на практиці для такого моделювання соціально-педагогічної діагностики труднощів курсантів, їхньої мотивації до професії військовослужбовця внутрішніх військ МВС України в навчально-службовій і комунікативній діяльності, а також функціональних труднощів у роботі викладачів і курсових офіцерів; реалізацію на цій основі скоординованої програми спільних дій, яка забезпечує успішну адаптацію курсантів молодших курсів за трьома основними напрямами їхньої навчальної, службової і соціально-комунікативної діяльності. 7. Найважливішими педагогічними умовами успішної адаптації курсантів молодших курсів у військовому вузі є: забезпечення якісної профорієнтації молоді на професію офіцера МВС України; постійний розвиток у курсантів військово-професійної спрямованості; коригування і розвиток у них мотиваційної орієнтації на досягнення успіху у виконанні службових завдань, створення ситуації успіху для кожного курсанта; оптимізація мотивації взаєморозуміння у взаємовідносинах з товаришами по службі, командирами та викладачами; формування високого авторитету курсантів серед однокурсників, командирів і викладачів, створення умов для розвитку позитивної Я-концепції кожного курсанта; прогнозування і врахування стану адаптації курсантів молодших курсів органами військового керівництва, викладачами, вплив на її хід у відповідності з даними прогнозу і своєчасне надання допомоги; проведення комплексу заходів щодо удосконалення засобів і способів спілкування командирів і викладачів з підлеглими; забезпечення умов у навчально-виховному процесі для розвитку ініціативи, самостійності і творчості курсантів; формування у курсантів психологічної установки на самовиховання, самоосвіту, саморегулювання, забезпечення умов для набуття досвіду продуктивного спілкування з товаришами по службі, командирами та викладачами, для розвитку рефлексивності і регульованості спілкування. Результати проведеного дослідно-експериментального дослідження підтвердили правомірність висунутої гіпотези і довели ефективність впливу виділених соціально-педагогічних умов на особистісну адаптацію курсантів молодших курсів до навчання у ввузі системи МВС. Виконане дослідження не претендує на всебічне висвітлення проблеми адаптації курсантів ввнз. Подальшого вивчення потребують, зокрема, питання професійно-педагогічної підготовки курсових офіцерів до управління процесом навчальної, соціальної та службової адаптації курсантів, а також педагогічні шляхи забезпечення професійної адаптації випускників вищого військового навчального закладу. | 